«Копьё» повертається на поле бою, або гранатометний «аргумент» під час АТО

 Листопад 12, 2015

5422_p_06_img_0001На сьогодні гранатомети разом з автоматичною стрілецькою зброєю залишаються наймасовішим типом озброєння сучасного піхотинця. Наявність на озброєнні механізованих та мотопіхотних підрозділів різноманітних типів гранатометів — від важких станкових протитанкових гранатометів до легких підствольних — дозволяє їм виконувати на полі бою широкий спектр завдань.

І дійсно, як показує навіть побіжний аналіз застосування гранатометів під час бойових дій в АТО, наявність або відсутність гранатометів у підрозділі може доволі суттєво впливати на його боєздатність. Більше того, багато в чому цей фактор навіть визначає рівень бойової спроможності того чи іншого підрозділу. В цьому сенсі варто пригадати лише декілька реальних епізодів АТО, коли саме цей тип озброєння відіграв значну роль у перебігу бойових дій.

Кінець січня — лютий нинішнього року, бої на Дебальцівському плацдармі. Нагадаємо, бойовики в тих боях на порівняно вузьких ділянках фронту для прориву оборони наших військ кинули у бій чимало бронетехніки, яку підтримували значна кількість ствольної, реактивної артилерії та піхота. Не рідкістю були випадки, коли на той чи інший український взводний або ротний опорний пункт в районі Дебальцевого наступало 10 і більше одиниць ворожої бронетехніки, зокрема чимало танків.

Кістяк оборони українських військ на цій ділянці становили підрозділи 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, підсилені низкою зведених підрозділів територіальної оборони, Національної гвардії, МВС та добровольчих формувань.

Ще до початку ворожого наступу українське командування АТО, вбачаючи його цілковиту реальність, намагалося суттєво підвищити рівень оснащення підрозділів, які оборонялися на цій ділянці, саме протитанковими засобами. Це був своєрідний метод нарощування їхніх спроможностей вести тривалу ефективну оборону.

5422_p_06_img_0002Підрозділи сектору, що оборонялися на плацдармі, було підсилено й артилерійськими протитанковими підрозділами, переважно озброєними 100-мм протитанковою гарматою МТ-12 «Рапіра» та протитанковими ракетними комплексами (ПТРК) типу «Фагот» та «Штурм-С», хоча й в обмеженій кількості.

Одночасно на озброєння безпосередньо рот та батальйонів бригади були передані станкові протитанкові гранатомети типу СПГ-9 «Копьё», а підрозділи, що безпосередньо оборонялися на передньому краї, отримали додаткові багаторазові та одноразові ручні протитанкові гранатомети типу РПГ-7, РПГ-18, РПГ-22.

Як з’ясувалося в подальшому, саме ця комбінація виявилася доволі успішною. Гранатомет СПГ-9 ще донедавна, як й 100-мм гармата «Рапіра», багатьма вважалися у справі боротьби із сучасними броньованими цілями на полі бою застарілими (зокрема через нібито невисокі показники бронепробиття сучасної багатошарової броні танків із сучасним динамічним захистом). Мовляв, сучасні засоби захисту танків та бронемашин дозволяють нейтралізувати ці засоби ураження, а ручні протитанкові гранатомети мають дуже коротку (не більше 300–400 метрів) дистанцію, коли їх можливо реально ефективно застосовувати по броньованій цілі.

Як виявилося, навіть застарілі гранатомети у поєднанні із належним інженерним обладнанням позицій та вдалим застосуванням ствольної протитанкової артилерії дозволяють у вмілих руках ефективно боротися із ворожими броньованими цілями. Принаймні більше двох десятків броньованих машин (здебільшого танків), знищених саме за допомогою СПГ-9 під час боїв в районі Дебальцевого, це красномовно доводять.

Так, під час боїв у районі селища Чорнухине позиції однієї з гірсько-піхотних рот бригади були атаковані сімома ворожими танками та чотирма БМП. У ході бою 2 ворожі танки та 1 БМП були підбиті артилерією, екіпажі двох танків відмовились від продовження атаки, а ще три панцерники прорвалися безпосередньо на позиції нашого підрозділу. За допомогою СПГ-9 та ручних протитанкових гранатометів з близької дистанції усі три танки були знищені. Показовим є те, що ворожа піхота, яка наступала за танками, так й не завадила українському підрозділу застосувати проти них протитанкові засоби на ближній дистанції.

Більше того, танки бойовиків (Т-64 та Т-72, зокрема і з динамічним захистом) виводилися з ладу відразу декількома пострілами з протитанкових гранатометів (зазвичай танк втрачав боєздатність після влучання 2–3 протитанкових гранат).

Вже після перших боїв з групами російських танків у районі Дебальцевого в багатьох підрозділах 128-ї бригади були організовані спеціалізовані групи «мисливців за танками» (зазвичай 5–6 бійців, озброєних одним-двома гранатометами РПГ-7 та чотирма-п’ятьма одноразовими РПГ-18, 22).

Сьогодні в багатьох механізованих та аеромобільних підрозділах наших військ СПГ-9 знову став штатною зброєю. Зазвичай у роті в наявності принаймні 3–4 одиниці СПГ-9.

Справжнім «королем» середньої дистанції піхотного бою в ході АТО став протипіхотний автоматичний станковий гранатомет АГС-17. Він, як відомо, може використовуватися для ведення вогню як по настильній траєкторії і прямою наводкою, так й по навісній траєкторії, що робить його під час піхотного бою достатньо універсальним засобом. Більше того, вогонь з нього можна вести одиночними пострілами і чергами (що робить можливим здійснення під час стрільби з нього ефективного корегування).

Так, під час боїв у ДАП українські бійці, що оборонялися в напівзруйнованих будівлях аеропорту, неодноразово зривали атаки переважаючих сил бойовиків багато в чому завдяки вдалому використанню цього гранатомета. Так само під час боїв у селищі Широкине на Маріупольському напрямку наші бійці достатньо ефективно використовували цей гранатомет шляхом ведення з нього концентрованого вогню на обраній ділянці.

У ході нещодавньої науково-практичної конференції керівного складу Збройних Сил України різних рівнів на полігоні «Широкий Лан» начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України генерал армії України Віктор Муженко, звертаючись до учасників конференції, наголошував, що застосування практичного досвіду АТО у процесі підготовки та оснащення військ стає нагальною потребою. За його словами, формування в особового складу військ спроможності та вміння діяти нешаблонно, досягати виконання поставлених завдань завдяки грамотному використанню сил та засобів, а також берегти життя і здоров’я бійців на полі бою, особливо спираючись на реальний бойовий досвід АТО, є сьогодні основним змістом тих змін, які потрібно впроваджувати у процес підготовки військ.

Тож не має сумніву, що досвід використання такого поширеного типу в українському війську озброєння, як гранатомети, є значущим у подальшому процесі підготовки військ.

Костянтин МАШОВЕЦЬ

Схожi записи: