Поранений «кіборг» ще годину продовжував бій

 Жовтень 21, 2015

5418_p_09_img_0001Незадовго після початку війни на Сході України Віталій Чєрданцев прийшов до військкомату з проханням призвати його на службу до

79-ї окремої аеромобільної бригади, в якій свого часу певний час служив.

— Коли наша бригада була у Краматорську, надійшов наказ виїхати для прикриття відходу 93-ї бригади. Проте куди саме нам потрібно було їхати, ніхто із нас не знав, — розповідав старший сержант Віталій Чєрданцев з позивним «Чєрдак». — Прибувши у Тоненьке, ми заправилися та трохи перепочили. Про те, що їдемо у донецький аеропорт, зрозуміли лише тоді, коли виїхали на злітну смугу летовища.

Опинившись біля нового терміналу донецького аеропорту, хлопцям не вірилося, що вони стали безпосередніми учасниками тих подій, за перебігом яких ще декілька днів тому спостерігали у телевізійних новинах.

Уже через кілька хвилин перебування хлопців у донецькій фортеці в їхньому підрозділі з’явилися перші втрати. Два БТРи третьої роти мали зайняти оборону в старому терміналі. Щойно вони від’їхали, як з’явився ворожий танк. Двома пострілами він знищив наші БТРи.

Десантники зайняли вогневі позиції. Від побачених втрат побратимів настрій у хлопців був пригнічений. До бійців підскочив майор із позивним «Патріот»: «Хлопці! Все буде добре, нам треба протриматися».

— Бойовики не здогадувалися, скільки бійців тримають оборону в новому терміналі. На другому поверсі була позиція «очі», там працював універсальний боєць. Коли терористи заходили на територію з боку паркінгу, він бігав від одного вікна до іншого та вів вогонь, удавав, що нас багато, — пригадує Віталій.

Ворог тиснув, бойовикам вдалося зайти на нульовий поверх терміналу. Тоді бійці 79-ї окремої аеромобільної бригади зрозуміли, що воюють не зі вчорашніми шахтарями. Проти них діяли навчені та досвідчені найманці. Але українським десантникам і того разу вдалося зберегти свої позиції.

Не було жодного дня без обстрілів та боїв. Обстріли починалися зі сходом сонця. Кіборги жартували, мов перші «смски» прилетіли. Віталій пригадує, що в аеропорту хлопці завжди підтримували один одного.

— Пам’ятаю, якось ми намагалися посмажити картоплю. Зробили дірки у невеликій бочці й кинули туди дрова. Зверху накрили її, і в нас вийшла така собі плита. Тільки-но поставили смажити картоплю, як розпочався обстріл. «Дайте ж хоч картоплю скуштувати, їсти хочеться…», — викрикували наші хлопці, коли бігли займати вогневі позиції.

Під час одного з ворожих обстрілів кіборга «Чєрдака» поранило. Уламок гранати потрапив у голову.

— Спочатку подумав, що втратив одне око, бо нічого ним не бачив. Але незадовго зрозумів, що воно ціле, просто залите кров’ю, — розповідає кіборг.

З контузією, перебинтованою головою він ще з годину продовжував вести бій. А вночі їх на позиціях змінила інша рота. Віталія підготували до евакуації.

— Нас було п’ятеро. Ми, підтримуючи один одного, шкандибали злітною смугою до БТРа, залізли, закрили апарель, втомлені очі злиплися, і ми поїхали у повній темряві, — згадує кіборг.

Сьогодні Віталій Чєрданцев продовжує службу в рідній бригаді.

Владислав ІЛЬЧЕНКО

Схожi записи: