Широкине нагадує місто-примару

 Жовтень 5, 2015

5416_p_06_img_0002«Блага», що принесли до мирної України російські найманці, тут на кожному кроці…

Ще півтора року тому це був перспективний курорт. А тепер завдяки псевдовизволителям Донбасу цей осередок відпочинку і щастя перетворився на місто-примару. Крізь розбиті вікна морський бриз ледь хитає брудні фіранки та поламані жалюзі. Дорогою і провулками трапляються розламані іграшки, яких більше не торкнеться дитяча рука. Розстріляні будинки, розстріляні меблі, розстріляні мрії людей. А ще… щосекундне очікування обстрілу. Кожні десять-двадцять кроків мимоволі шукаєш місце, куди можна впасти і сховатися від «звичайного російського привітання» у вигляді мінометного чи танкового фугасу. Окремого драйву в цій імпровізованій екскурсії додають надписи крейдою або білою фарбою — «міни». Звичайно, їм можна і не вірити. Однак, коли бачиш ящики з російськими протипіхотними мінами, що наші сапери витягнули з цієї землі, бажання перевіряти правдивість надписів одразу зникає. Зараз позиції в цьому населеному пункті обороняють морські піхотинці. Їхній командир — кремезний богатирської статури молодий чоловік з позивним «Малиш» особисто інструктує кожного прибулого в район його відповідальності.

— У напрямки, де стоять обмежувальні позначки, ходити не варто — там розтяжки! За маскувальні щити теж — там працює російський снайпер, — попереджає військовослужбовець.

І хоч небезпекою тут просякнутий кожен квадратний метр площі, наші воїни спокійно організували і підтримують оборону. Сторонньому спостерігачу не роздивитися прихованих вогневих позицій, як власне і всієї організації оборони. Все замасковано. Зброя тут в окремій шані. Адже від неї залежить життя кожного з бійців. Незважаючи ні на що, все справне — від стрілецького озброєння й до бойової техніки.

Покидаючи це знищене терористами українське узбережжя Азовського моря, ще раз проїжджаємо повз зруйновані будинки. Вони мовчазними пам’ятниками нагадують про всі «блага», що принесли до мирної України войовничі псевдопатріоти з сусідньої держави.

Тарас ГРЕНЬ

Схожi записи: