Рік випуску Т-64 — не привід для його «відставки»

 Жовтень 9, 2015

5415_p_07_img_0001Модернізована «шістдесятчетвірка» за своїми характеристиками перевершує Т-72 та не поступається новому російському Т-90

Війна на Сході України вкотре довела, що одним із головних ударних компонентів війська є танки. У бойових діях, де застосовуються всі види вогневого ураження, легка бронетехніка втрачає свою ефективність через велику імовірність бути знищеною та невеликі можливості у вогневій підтримці дій піхоти. Тому саме наявність танків у строю нерідко вирішує результат бою.

Основним танком, який застосовують Збройні Сили України в АТО, є Т-64 у модифікаціях. З огляду на дату прийняття «шістдесятчетвірки» на озброєння, танк геть не новий. Але технічний (конструктивний) потенціал «шістдесятчетвірки» такий, що він і сьогодні демонструє високу ефективність на полі бою.

Ця машина, розроблена у Харківському конструкторському бюро з машинобудування ім. Морозова, була прийнята на озброєння Радянської армії ще 1967 року і надалі постійно удосконалювалася. Т-64 як основний бойовий танк визначив розвиток танкобудування на кілька десятиліть вперед. За двадцять років виробництва Т-64 було випущено понад 16 тисяч таких машин.

Загалом, створення українськими конструкторами танка Т-64 й досі вважається революцією у танкобудуванні. Відомий на заході журнал The Armor Journal за березень-квітень 1990 року з цього приводу писав: «Як тільки танк (Т-64 — авт.) став відомий на Заході, він викликав крах програм розвитку протитанкового озброєння… Екіпажі танків НАТО мали б справу з новим зразком секретної зброї, оскільки Т-64 став сюрпризом, подібно танка Т-34 у Другій світовій війні. Танкістам НАТО довелося б вести проти нього бій на гірших танках з сумним результатом. Випадок з Т-34 — це не тільки створення нового танка для Радянської армії, а й створення принципово нового танка. Вдруге це сталося з танком Т-64».

Розробка ХКБМ ім. О.О. Морозова Т-64 поставила перед світом ще одну проблему — до якої категорії танків його відносити. За ваговими і швидкісними параметрами його можна було б віднести до середніх танків, а за рівнем захищеності й озброєння — до важких. Тоді було прийнято рішення класифікувати Т-64 як «основний бойовий танк». Таку класифікацію застосували вперше у світовій практиці і згодом вона стала загальноприйнятою.

Довгі роки Т-64 був засекречений для всього світу, і його в радянській армії називали танком прориву. Але й після зняття грифу секретності цю бойову машину свідомо не продавали за кордон. І це лише підтверджує її унікальність. Розробникам російського Т-72, який став основним суперником українських Т-64 на Сході України, так і не вдалося перевершити «шістдесятчетвірку». За бойовими характеристиками ця машина перевершує Т-72 на 20–25%.

Т-64 став першим танком у світі з екіпажем із трьох осіб завдяки застосуванню автоматизованого механізму заряджання гармати. Також на ньому вперше були встановлені дві бортові коробки передач, багатошарова броня лобового листа й унікальний плоский двигун (спочатку 5ТДФ,а пізніше — 6ТД). До речі, у «сімдесятдвійку» поставили V-подібний дизель, який являв собою модернізовану копію старого двигуна В-2.

Комплекс озброєння, який встановлено на Т-64, за своїми характеристиками перевершує Т-72. При одному і тому ж калібрі гармати і швидкострільності прицільний комплекс Т-64 кращий, ніж у Т-72. Оптика Т-64 забезпечує стрільбу з місця і в русі на відстань до 4 км. Механізми стабілізації при стрільбі в русі дозволяють «шістдесятчетвірці» влучніше стріляти, ніж та система, що встановлена на «сімдесятдвійці».

Дуже важлива характеристика — броньовий захист. Захищеність танка Т-64 як з лобової частини корпусу, так і по бортових проекціях перевершує Т-72, у якого бічна площина може бути пробита 30-мм автоматичною гарматою.

Крім того, Т-64 — єдина машина, яка долає водну перешкоду фактично без підготовки. Тому ж Т-72 для цього необхідно готуватися понад годину. Важливо і те, що при однаковому рівні захисту Т-64 легший за «сімдесятдвійку».

Але головне, що заклали українські конструктори у танк Т-64, це величезний потенціал його модернізації, тому «шістдесятчетвірка» ще не один десяток років буде вважатися зразком у світовому танкобудуванні.

Зараз на озброєнні української армії в основному знаходяться покращені варіанти «шістдесятчетвірки» — Т-64БВ та Т-64БМ «Булат». Перший був модернізований у 1985 році. У 2005 році українська армія почала озброюватись бойовими машинами «Булат», а 2009 року прийняла на озброєння танк БМ «Оплот».

«Оплот» — один із кращих танків у світі. Ця машина вигідно відрізняється характеристиками та ціною від багатьох відомих танків передових армій, і явно випереджає, наприклад, російський Т-90. Передбачаємо, що у читача виникне питання, а чому тоді основним танком у нашому війську залишається «Булат»? Тому що вартість «Оплоту» дорівнює модернізації чотирьох Т-64 до варіанту «Булат».

Танк Т-64БМ «Булат» відрізняється від своїх попередників за такими основними характеристиками, як вогнева міць, захист і потужність. За своїми параметрами до українського «Булата» наближається російський Т-90.

На перший погляд, технічні характеристики БМ «Булат» і нижньотагільського танка, який головком Сухопутних військ РФ Олександр Постніков свого часу назвав «сімнадцятою модифікацією радянського Т-72», практично не відрізняються. Але, як кажуть, диявол криється в деталях.

На «Булаті» встановлений новий навісний динамічний захист, що значно підвищує живучість машини у бою. Т-64БМ «Булат» коштує в 3 рази менше, ніж вартість виробництва одного Т-90А, і являє собою капітально модернізований Т-64БВ, що поєднує нові розробки та запозичення від «Оплота». Танк передбачає можливість встановлення більш потужного двигуна 6ТД-2, що не має аналогів у світі, потужністю 1200 к.с., панорамного прицілу, тепловізора та сучасних комплексів пасивного і активного захисту української розробки. Механізм заряджання (МЗ) танка Т-64БМ «Булат» вміщує в себе 28 пострілів, а місткість автомата заряджання (АЗ) танка Т-90 складається всього з 22 пострілів. У бою це може бути суттєвою перевагою. Сам механізм заряджання українського танка при правильному регулюванні є надійним, як автомат Калашникова.

Проте, як говорять самі танкісти, не варто розраховувати тільки на «залізо». В руках ненавченого екіпажу ефективність будь-якого, навіть суперсучасного танка, буде невисокою. Але з огляду на бойові дії на Сході України можна зробити висновок: у нас є і хороші танки, і досвідчені танкісти.

Роман ТУРОВЕЦЬ, Роман ВУС

Схожi записи: