«Київський бронетанковий завод» учетверо збільшив обсяги виробництва

 Вересень 11, 2015

5413_p_09_img_0001Це підприємство «оборонки» цьогоріч виготовило 78 одиниць бронетехніки для потреб Збройних Сил України

З початку проведення антитерористичної операції на Донбасі переважна більшість підприємств бронетанкової галузі зосередили виробництво на виготовленні продукції для вітчизняного війська. Всі попередні роки незалежності України чимало заводів «оборонки» трималися на плаву виключно за рахунок іноземних замовлень. І в цьому немає нічого дивного, адже за відсутності державного оборонного замовлення не залишалося нічого іншого, ніж заробляти на міжнародному ринку. Це давало можливість підтримувати та розвивати виробництво, не втратити кваліфіковані кадри. Через події, які нині відбуваються на Сході нашої країни, поставку бронетехніки за раніше укладеними іноземними контрактами було відтерміновано, причому без висування штрафних санкцій з боку інозамовників. Останні із розумінням поставилися до переорієнтації виробництва українських бронетанкових заводів на внутрішній ринок. Інозамовники готові почекати, бо знають українців як надійних партнерів, а головне — зацікавлені в отриманні бронетехніки саме вітчизняного виробництва, адже вона добре себе зарекомендувала, зокрема й у складних умовах експлуатації.

Одне з таких підприємств — ДП «Київський бронетанковий завод», який входить до складу Державного концерну «Укроборонпром». Поточного місяця завод відзначатиме 80 років з дня заснування. До речі, за часів СРСР саме столичні танкоремонтники одними з перших опанували капітальний ремонт танків БТ-2, БТ-5,Т-26, ІС-2, ІС-3, КВ, самохідних шасі 152-мм гармат «Акація» 2С3 і «Гіацинт» 2С5, мінометів «Тюльпан» 2С4, гусеничних мінних загороджувачів ГМЗ та їхніх модифікацій, двигунів серії В-2, В-6 та КАМАЗ. Згодом вони засвоїли виготовлення і модернізацію тягачів БТС-5Б, БРЕМ-К, БРЕМ-2000, танків Т-54, Т-55, Т-62, Т-64, Т-72 та їхніх модифікацій.

Аби ви уявили виробничі потужності цього підприємства, яке в ті часи працювало в умовах централізованого оборонного замовлення, наведу декілька цифр. Кількість працюючих на ньому становила 1900 осіб. Протягом місяця вони були здатні виготовити 63 танки, а також поставити війську близько 15 вагонів супутньої продукції: опірні колеса, балансири, коробки передач, двигуни (близько 75 одиниць), стартери, генератори та багато іншого. Словом, практично всю номенклатуру танкової «начинки»…

З набуттям Україною незалежності деякий час — до середини 1992 року — підприємство працювало, так би мовити, за інерцією: завершувало виконання іноземного контракту, укладеного незадовго до розпаду СРСР. Але поступово завантажувати виробництво ставало дедалі важче, що, звісно, призвело до зменшення обсягів виготовленої бронетехніки, затримки із виплатою заробітної плати і, як наслідок, відтоку кадрів.

Аби не допустити ситуації, коли через неплатоспроможність завод визнають банкрутом і «пустять з молотка», його керівництво приймає рішення перепрофілювати частину виробництва на виготовлення продукції цивільного призначення. Заводчани доволі швидко опанували складання лісовозів з нестандартними причепами, які регулювалися по довжині до 35 м, трейлерів, бетономішалок, бурових установок для видобутку газу на базі двигуна B-12, причіпного газозварювального обладнання і навіть почали виготовляти меблі.

Це був вимушений крок, який певною мірою допоміг зберегти завод. 1995 року київським танкоремонтникам вдалося вибороти іноземне замовлення на модернізацію двохсот одиниць танків Т-55.

Поступово столичні танкоремонтники опанували і виготовлення різних модифікацій бронетранспортерів — БТР-3, БТР-3Е, БТР-3У, БТР-3Е1. До речі, останній зразок бронетехніки є на сто відсотків вітчизняним, починаючи від гармати калібру 30 мм, гранатомета, кулемета 7,62 мм і двох ПТКР «Бар’єр». А завдяки встановленому новому двигуну він здатний пересуватися по трасі зі швидкістю 100–110 км/год. Нині вітчизняні конструктори працюють над тим, яким чином можна збільшити його боєкомплект і швидкість перезаряджання в бойових умовах.

Для порівняння: до озброєння бронетранспортера БТР-80А, який досить часто застосовують проросійські бойовики на Сході України, входять 30-мм автоматична гармата 2А72 із селективною подачею патронів та спарений з нею кулемет ККТ-7,62 мм. Вони здатні вести вогонь лише по живій силі супротивника, а також по легкозахищених бронеоб’єктах. Як бачимо, за вражаючими властивостями ця зброя значно поступається тій, що встановлена на розробленому вітчизняному зразку бронетехніки.

За словами директора заводу Владислава Лисиці, «Київський бронетанковий завод» до кінця поточного року виготовить у 4 рази більше військової техніки, ніж торік. Станом на кінець минулого місяця підприємство виготовило 78 одиниць бронетехніки. Таких пристойних показників вдалося досягти завдяки ритмічному фінансуванню ремонтних робіт з боку Міністерства оборони України, а також організації електронної процедури закупівлі необхідних вузлів та агрегатів. До речі, на неї заводчани перейшли одними з перших в «Укроборонпромі». Таким чином замовник та постачальник позбавлені можливості особисто впливати на процес ціноутворення. До того ж це позбавляє корупційної складової процедури закупівлі. Адже після вивчення цінових пропозицій за виставленими лотами залишається лише обрати переможця за критерієм «найнижча ціна — найвища якість».

Щоправда, попервах були недобросовісні постачальники, які намагалися нав’язати заводчанам продукцію неналежної якості. Наприклад, одна з фірм-постачальників спробувала під виглядом інструменту відомого європейського виробника поставити заводчанам промаркований китайський. Але на етапі вхідного контролю на підприємстві це було виявлено, тож співпрацю з цим «партнером» припинено. Завдяки такому підходу з початку року вдалося заощадити понад 30 мільйонів гривень, які спрямували на модернізацію виробництва, отже, і знизити собівартість кінцевої продукції.

— За час проведення антитерористичної операції нам довелося докорінно змінити принципи роботи, — говорить директор заводу Владислав Лисиця. — Якщо раніше ми були суто ремонтним підприємством, то нині стали повноцінним виробничим. А через інтенсифікацію кооперації між підприємствами концерну «Укроборонпром» вдалося повністю вирішити питання щодо постачання необхідних вузлів та агрегатів для виготовлення та ремонту бронетранспортерів.

Нині на території України освоєне виготовлення продукції цієї номенклатури. Щоправда, поки що залишається відкритим питання щодо виробництва вітчизняних двигунів для БТРів. Як відомо, на сьогодні в них використовуються двигуни виключно іноземного виробництва. Однак ця лінійка максимально диверсифікована, силові установки купують як в європейських, так і в азійських виробників. Це необхідно для того, аби не залежати від одного постачальника. Проте фахівцями Міноборони та «Укроборонпрому» вже ведеться відповідна робота. Зокрема щодо виготовлення в Україні диференціалів, бортових редукторів та мостів для БТРів.

Інші матеріали на тему “ОЗБРОЄННЯ і ТЕХНІКА”

На сьогодні заводчанам доводиться не лише виготовляти нову бронетехніку, а й ремонтувати ту, яка отримала різного ступеня пошкодження в зоні АТО. Для цього додатково залучали до роботи вузькопрофільних фахівців — офіцерів запасу, які знають системи керування вогнем, озброєння, ремонт та виготовлення башт, військову електроніку. В цьому відношенні стала у пригоді співпраця із місцевими військкомами, які вчасно задовольнили запити керівництва заводу на підбір відповідних спеціалістів. Безумовно, на ефективності їхньої роботи позитивно позначилося й підвищення на 30 відсотків ставок за тарифними розрядами. Тепер середня заробітна плата на підприємстві становить 6400 гривень, що вище, ніж на цивільних підприємствах машинобудівної галузі.

Сергій ВОРОНКОВ

Довідник “ВСЕ ПРО СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ” для бійців та їх рідних

Розділ “ЗАХИСНИКИ ВІТЧИЗНИ”. Нагороджені та полеглі

Схожi записи: