Вертолітники зараз діють на граничних висотах. Інтерв’ю з командиром

 Серпень 28, 2015
5411_p_04_img_0001

Начальник армійської авіації Командування Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-майор Валентин Пістрюга

Ще два роки тому більшість льотних завдань, які сьогодні виконують наші пілоти, ніхто навіть не наважився б поставити

На початку вересня виповнюється рік, як за умовами Мінських домовленостей армійська авіація Збройних Сил України не здійснює бойових вильотів із застосуванням озброєння.

Але це не означає, що вертолітники не піднімаються в повітря. Екіпажі бойових Мі-24 несуть постійне чергування на визначених аеродромах та періодично здійснюють супровід Мі-8 під час виконання ними специфічних завдань.

А ще — проводять тренування. Після втрат на початковому етапі війни пілоти перейшли до застосування нової тактики, яка потребує неабияких навичок.

А от для транспортних вертольотів роботи менше не стало — інтенсивність їхньої експлуатації не знизилась. Пілоти Мі-8 у зоні АТО зайнялись евакуацією поранених та перевезенням військ і техніки. Вони літають удень, уночі, у складних метеорологічних умовах і виконують такі завдання, на які два роки тому ніхто б не наважився.

Чому військові вертолітники в зоні АТО не літають вище 10 метрів, які завдання сьогодні виконують наші льотчики, чого вони досягли і які особливості застосування вертольотів на Сході країни — в ексклюзивному інтерв’ю начальника армійської авіації Командування Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-майора Валентина ПІСТРЮГИ.

— Валентине Михайловичу, як позначилися Мінські домовленості на діяльності армійської авіації в зоні АТО?

— Ми чітко їх дотримуємося. Після того, як за результатами переговорів у Мінську було оголошене перемир’я, армійська авіація вильоти на бойове застосування не виконувала.

Це стосується бойових вертольотів Мі-24. Їхні екіпажі несуть постійне чергування на визначених аеродромах та періодично здійснюють супровід Мі-8 під час виконання ними специфічних завдань.

Щодо транспортних Мі-8, то інтенсивність їхніх польотів не знизилась. Бо основне їхнє завдання — евакуація поранених та перевезення військ і техніки.

— Наскільки часто застосовуються в зоні АТО транспортні вертольоти?

— Інтенсивність досить висока. Вони літають удень, уночі, в складних метеорологічних умовах. Льотчики мають чимало годин нальоту. Тільки станом на початок серпня наші вертолітники налітали більше 5 тисяч годин, що в середньому становить понад 35 годин.

У мирний час наліт ледве досягав 20 годин. Але зазначу, що це середній результат, тобто поділений на всіх льотчиків, що проходять службу в армійській авіації. Індивідуальний же наліт окремих з них значно перевищує 100 годин.

— Які завдання виконують вертолітники і в чому їхня особливість?

— Головним на сьогодні є евакуація поранених. І ця робота суттєво відрізняється від перевезення військ, де посадочні майданчики визначаються заздалегідь, маршрут польоту планується і коригується завчасно. А під час медичної евакуації рішення льотчиками нерідко приймаються за ситуацією.

Спочатку нам досить часто ставили завдання вивозити поранених практично з поля бою. Але ж треба розуміти, що вертоліт так застосовувати не можна.

Це тільки в кіно вони прилітають на поле бою і здійснюють посадку посеред вибухів. У реальному житті навіть добре відомі машини MEDEVAC, які виконують евакуацію поранених в арміях НАТО, здійснюють свої вильоти з урахуванням ризику потрапити під вогонь засобів ППО противника.

Який сенс в евакуації поранених, коли ймовірність бути збитим сягає майже 100 відсотків? За таких умов загинуть і поранені, і екіпаж вертольота. Адже гвинтокрил є досить великою ціллю, яка в момент посадки майже беззахисна перед усім, що може стріляти.

Звичайно, нерідко доводиться здійснювати посадки і в небезпечних місцях. Тоді пілоти намагаються вибирати майданчики, прикриті висотами, лісосмугами, висотними будівлями. Можу додати, що льотчики вже настільки навчені, що для них абсолютно нескладно сісти у будь-якому місці.

— Яка операція транспортних Мі-8 була найскладнішою?

— Рік тому нашим пілотам довелося виконувати евакуацію поранених з-під Іловайська, з території, яка перебувала під контролем бойовиків. Завдання виконували дві ночі поспіль. Літали в темряві, щоб знизити ризик.

Відповідна домовленість була, але ж ви знаєте, з тієї сторони діють групи, які фактично нікому не підпорядковуються. Одна черга з кущів по вертольоту — і ніхто не буде розбиратися, хто це зробив, а надто — на ворожій території. І такий випадок був. Один з екіпажів при заході на посадку був обстріляний з ПЗРК. Пілот діяв професійно — він виконав протиракетний маневр і зберіг машину та екіпаж.

— Чому бойовики періодично поширюють інформацію про нібито застосування україн-ських бойових вертольотів?

— Це не інформація, це дезінформація. Суть таких повідомлень полягає в тому, щоб укотре звинуватити Збройні Сили України в недотриманні Мінських домовленостей. Як насправді застосовуються наші вертольоти, я вам розповів.

— Що скажете про досвід застосування бойових Мі-24?

— Навіть за той короткий час, поки використовували Мі-24, пілоти набули чималий досвід. Після серії втрат екіпажі «двадцятьчетвірок», аби не бути збитими засобами ППО, не мали інших варіантів, як «впасти» на гранично малі висоти і цим убезпечити себе. За цих умов якщо противник їх і помічає, то не встигає прицілитися.

Але така тактика містить і недолік — у більшості випадків вона унеможливила ведення вогню з озброєння вертольотів. Пілоту необхідно бачити ціль, а для цього потрібно піднятися на висоту хоча б 50–100 метрів. Тому нашим льотчикам довелось на ходу вчитись ефективно накривати цілі з великої дальності, що становить 6–8 кілометрів.

За таких умов вертоліт не потрапляє в зону дії ПЗРК, але цей спосіб дій висуває високі вимоги до підготовки екіпажів. І перед забороною польотів наші пілоти досягли серйозних успіхів у цьому. Та відсутність бойових вильотів у зоні АТО не означає, що вертольоти стоять на приколі на аеродромах базування. Набутий досвід запроваджено у систему бойової підготовки і вертолітники нарощують свою майстерність на полігонах.

— Чи доводилося вам особисто вилітати на бойові завдання?

— Так, звичайно. Зрештою, аби оцінювати дії своїх підлеглих, і відповідно коригувати їхню підготовку, я маю чітко усвідомлювати, в яких умовах здійснюються польоти в зоні АТО.

— Ви маєте досвід бойових вильотів у Афганістані. Чим відрізняються умови виконання завдань армійською авіацією там і зараз — у зоні АТО?

— Передусім, тут ми стикнулись із великою кількістю засобів ППО, що є в противника. В Афганістані спочатку основну небезпеку становила стрілецька зброя, зокрема великокаліберні кулемети. За таких умов ми піднімались на великі висоти, де стрілецька зброя була неефективною.

Влучити на 1000 метрів у вертоліт навіть з кулемета можна здебільшого тільки випадково. Так і працювали з висоти, в піке. А коли в моджахедів з’явились переносні комплекси «Стінгер», перейшли на малі висоти. Але там інша місцевість, маршрут можна було прокласти так, щоб сховатись від засобів ППО.

Радіолокаційні засоби противника в горах також були не надто ефективні, тому працювати по нас бойовики могли тільки при візуальному контакті. А на Донбасі географічні умови інші. До того ж противник випробував по наших бойових машинах — і вертольотах, і літаках — мало не всі зразки озброєння ППО, також і найновіші, що є в російської армії.

Та й психологічно в Афганістані було легше. Там ми були над чужою територією, душмани переважно діяли в горах, а не закріплювалися в населених пунктах із мирним населенням. Наші аеродроми були розташовані так, що над ними ми літали вільно, на відкритій місцевості, яка проглядалась і охоронялась. А тут застосування ПЗРК можна очікувати в будь-якому місці, навіть на аеродромі базування.

— Як ви оцінюєте нинішній рівень підготовки екіпажів?

— Екіпажі, особливо це стосується Мі-8, сьогодні настільки стали злагоджені, що можна дивуватись і захоплюватись, спостерігаючи за ними під час виконання польотного завдання. У них уже практично відсутні переговори, взаємодія відбувається на рівні жестів, навіть незначних.

Під час польоту на висоті 5–10 метрів лісосмуги, лінії електропередач або будь-який об’єкт, наприклад, автівка, можуть становити потенційну небезпеку. Це вимагає миттєвої реакції й абсолютної взаємодії.

Зазначу, що польоти на гранично малих висотах вже стають для вертолітників звичкою, тому навіть за межами зони АТО вони роблять так само. Деякі з вертолітників навіть вважають, що літати високо нудно (усміхається).

Примітно, що сказане стосується й молодих льотчиків 2012–2013 років випуску. Раніше за короткий період досягти такого рівня було практично неможливо. На початку АТО першими, хто направлявся в зону бойових дій, були пілоти, які мали великий досвід служби в миротворчих місіях.

Сьогодні екіпажі активно використовують прилади GPS, електронні карти, що значно підвищують ефективність повітряних засобів. Зауважу, що два роки тому більшість польотних завдань, які сьогодні зазвичай виконують наші вертолітники, ніхто навіть не наважився б поставити.

Я пишаюсь тим, що служу і керую армійською авіацією і тими пілотами, які виконують будь-які завдання.

— Чи надходить на озброєння армійської авіації нове обладнання, яке підвищить її ефективність?

— Звичайно. Крім сучасних систем навігації, ми почали використовувати станції оптико-електронного пригнічення «Адрос», які досить ефективно захищають від керованих ракет з інфрачервоними головками самонаведення різних типів.

Є нова система теплових пасток, більш потужних і ефективних, з функцією автоматичного вмикання в разі фіксації пуску зенітної ракети. Це виключає нераціональне використання зарядів.

Зараз очікуємо надходження нових екранно-вихлопних пристроїв. Тобто поступово виходимо на той рівень, якого досягла авіація армій розвинутих країн.

Бесіду вів Роман ТУРОВЕЦЬ

ТАКОЖ: Бойовий вертоліт ЗСУ на бриючому польоті. Красиве ВІДЕО

Схожi записи: