“Газетною качкою” солдата не нагодуєш

 Серпень 13, 2015

5409_p_07_img_0001Нещодавно в одному з вітчизняних інтернет-видань довелося прочитати допис Василя Хайрулліна. Публікація привернула увагу насамперед категоричним заголовком: «Армія неситих»

Спочатку автор нагадав читачам про «потрясіння», яке пережило «журналістське середовище» у зв’язку з новиною «про призов до війська широковідомого Майкла Щура».

При цьому Хайруллін порадив суспільству не впадати у відчай, адже зворотною, в сенсі — позитивною, стороною цієї прикрості є сподівання на те, що Майкл тепер «не підведе», тобто від нього слід очікувати «щось неупереджене на тему» армійського харчування.

Вгамувавши таким чином пристрасті читацької аудиторії, занепокоєної долею журналіста Щура, добродій Хайруллін бадьоро повідомив, що навіть і без Майклової допомоги редакція вправно відстежує ситуацію і має змогу «пролити світло» на питання харчового забезпечення військовослужбовців.

Запорукою цього є «документи», які нібито потрапили у «розпорядження редакції», та свідчення засекреченого «компетентного джерела» з військового відомства.

Якщо стисло, то зміст подальших просторікувань Хайрулліна зводиться до того, що з харчуванням бійців у війську кепсько. Причиною такого неподобства є те, що наданням послуг з харчування на всі Збройні Сили займаються лише чотири фірми, а саме: «…ТОВ «Геус», «Авіка», «Укрпродакорд ОР» і ПП «Артек-Союз» (деякі з них мінялись, деякі міняли назви, але це неважливо)». Годують бійців вони абияк, а гроші при цьому отримують чималі — понад мільярд гривень щороку.

Тому дехто в Міноборони, а за свідченням «компетентного джерела», конкретно в особі заступника очільника військового відомства Юрія Гусєва вирішив скористатися загальним невдоволенням і замість «не своїх» фірм, які працюють на ринку армійського харчування ще з часів колишнього міністра Анатолія Гриценка, «облагодіяти», так би мовити, «фірми дуже близьких бізнесменів».

При цьому, запевняє автор «Армії неситих», заступник міністра готує підґрунтя, аби переможці тендерів на харчування військ, «…звісно не за красиві очі», отримували довготривалий договір — одразу на три роки! «Викривають» ці відверто корупційні наміри високопосадовця саме ті, згадані вище, «документи, які потрапили у розпорядження редакції».

Тому, резюмує автор допису, йому не хочеться бути злим пророком, але з харчуванням у війську й надалі «все буде складно», тож єдине, що його втішає — «…Майкл Щур матиме про що говорити і писати навіть з армії». Крапка.

Безапеляційно, без жодних доказів, думок сторін, фактів чи посилань. Навіть не критика — звичайний бруд у бік військового відомства та одного з його керівників. Тому, на відміну від добродія Хайрулліна, ми звернулися по коментарі до «джерела» у військовому відомстві, справді компетентного, але незасекреченого.

Діана Петреня — волонтер, ідеолог реформи продовольчого забезпечення Збройних Сил, активний «багнет» Волонтерського десанту в Міноборони розповіла історію одного телефонного дзвінка, який вона отримала напередодні.

На «гарячу» лінію Міністерства оборони, яка приймає дзвінки з питань харчування військовослужбовців, зателефонувала мама одного з бійців механізованого підрозділу, що діє в зоні АТО. І повідомила, що на блокпост у Мар’їнці, де служить її син, упродовж трьох діб не привозять гарячу їжу, хлопці голодують.

Волонтерка подякувала жінці за інформацію і попросила дати номер мобільного її сина. Зателефонувала хлопцеві й з’ясувалося, що він дійсно служить на блокпосту, про який розповіла його мама, а це передова — до ворожих позицій рукою подати, польову кухню за таких умов не розгорнеш.

Утім, гарячу їжу бійцям тричі на добу регулярно доставляють з базового табору в термосах, ні про який голод не йдеться. А матуся перекрутила його слова, бо їй син сказав, що армійська їжа не така смачна, як домашня…

Одна річ — материнська любов, турбота, хвилювання за сина. І зовсім інша — якщо не звичайна брехня заради чергової інформаційної «смаженої качки», то щонайменше — професійна некомпетентність автора інтернет-видання, який замість того, аби вигадувати про «нас зливають», міг би звернутися по коментарі до відповідних посадових осіб.

Тож насправді, за словами Діани Петрені, ситуація виглядає так. Дійсно, з часів Гриценка гравці на ринку надання послуг з харчування військовослужбовців залишаються одні й ті самі. Дійсно, якість наданих ними послуг не завжди і не в кожній військовій частині можна назвати хоча б задовільною, і це — проблема. При чому проблема, зумовлена суто ринковим законом відсутності здорової конкуренції.

Поява на ринку нових гравців сприяла б покращенню становища. Однак залучення до тендерних процедур нових підприємств сфери харчування унеможливлюється через невчасне оголошення цієї самої тендерної процедури. Принаймні цього року це відбувається не через недостатність виділеного бюджетного фінансування, а через несвоєчасне надходження коштів на рахунки військового відомства.

Саме з цієї причини Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів, за словами заступника очільника цього департаменту Неллі Стельмах, змушений щоразу після закінчення дії попереднього договору подовжувати його заради забезпечення безперервності харчування військовослужбовців.

Для прикладу — у березні цього року в результаті тендерів, проведених за переговорною процедурою, було укладено 11 договорів між Міністерством оборони України та фірмами — переможцями тендерних торгів. Термін дії цих договорів спливав 1 серпня поточного року. За законом скорочена тендерна процедура триває протягом 25 діб, тобто оголосити наступні торги військове відомство мало найпізніше — 5 липня, за умови наявності коштів на відповідних рахунках. Кошти на рахунки були перераховані аж 25 липня…

Таким чином з 1 серпня утворився так званий «бездоговірний період», упродовж якого годувати армію було б нікому. Єдиний законний вихід з цієї ситуації прописаний у 631-й статті Закону «Про здійснення державних закупівель» — переговори з попереднім учасником тендера, який виграв лот, і пролонгація, тобто продовження, терміну дії договору. Що й було зроблено.

Така карусель закручується із року в рік, що є однією з причин, чому на ринок надання послуг з харчування армії не можуть зайти інші виробники послуг. А вони є.

За словами Діани Петрені, у наступній тендерній процедурі, яка буде оголошена знову ж таки за умови своєчасного надходження бюджетних коштів на відповідні рахунки Міноборони не пізніше 20 серпня, очікується участь щонайменше двох нових фірм.

— А загалом хотілося б, аби кількість учасників була значно більшою, хоча б по одному на регіон, — зауважує волонтер. — Це сприяло б здоровій конкуренції і зрештою позначилося би на підвищенні якості харчування військовослужбовців.

Щодо «документів», про які згадував автор інтернет-допису Хайруллін, то, очевидно, йдеться про законопроект одного з народних депутатів Верховної Ради України, який нещодавно керівництво військового відомства отримало на погодження. У редакції документа, який надійшов до Міністерства оборони України, йшлося про внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Зокрема, процитуємо оригінал: «Для забезпечення безперервності процесу харчування особового складу Збройних Сил України та інших військових формувань Міністерству оборони України укладати із суб’єктами господарювання — переможцями процедур закупівлі, додаткові угоди щодо продовження дії договорів про закупівлю послуг з харчування на три роки в межах відповідних бюджетних асигнувань Міністерства оборони України».

Як бачимо, запропоновані народним обранцем формулювання прямо зобов’язують військове відомство укладати договори на тривалий термін. Погодитися з цим — означало б заморозити мінімум на три найближчі роки будь-які реформи в продовольчому забезпеченні війська. І саме тому, не погоджуючись з такою редакцією проекту змін до закону, заступник Міністра оборони України Юрій Гусєв запропонував перед словом «укладати» додати «дозволяється», що не є формулюванням, обов’язковим до виконання.

Ось і вся історія з «Армією неситих», корупцією у війську та паном Хайрулліним.

Іван СТУПАК

Схожi записи: