“Репід Трайдент-2015″: українські бійці навчили американців пісеньці про Путіна

 Серпень 9, 2015

«Репід Трайдент-2015»: із розрізнених підрозділів — в єдину багатонаціональну бригаду

Підбиваючи підсумки навчання «Репід Трайдент-2015», хочу відзначити, що воно було корисним для всіх військових контингентів. Розробники навчання наповнили його необхідним змістом та динамікою, а підрозділи — професійним та якісним виконанням завдань. Я приємно вражений досягнутим рівнем сумісності та злагодженості, що продемонстрували наші багатонаціональні штаби та підрозділи, — сказав співкерівник навчань з української сторони полковник Олександр Сивак.

Співкерівник навчання з американської сторони полковник Альфред Рензі зазначив, що декілька тижнів тому на полігоні стояло 18 різних національних контингентів, а зараз всі вони — єдина багатонаціональна бригада.

02

Десант солдатів НАТО вперше висадився на Львівщині 1995 року. Відбулася ця подія на Яворівському полігоні в рамках навчання «Щит миру-95». Тоді військовослужбовцям кількох країн випала доволі складна та відповідальна місія — закласти наріжний камінь заходів міжнародного військового співробітництва, потоваришувати і навчитися працювати в одній команді, виконуючи завдання миротворчого спрямування.

Рівно двадцять років потому в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного відбулося двотижневе українсько-американське командно-штабне навчання із залученням військ «Репід Трайдент-2015».

Щодня офіційна інформація про те, чим займаються багатонаціональні підрозділи у штабах та на навчальних ділянках полігона, подавалася у ЗМІ. Однак і за лаштунками маневрів вистачало цікавих моментів.

От, до прикладу, питання внутрішньої комунікації, або, як про нього ще кажуть, мовне. У 90-х під час проведення «Щита миру» спілкування учасників навчань відбувалося за допомогою військових перекладачів. Але фахівців перекладу не вистачало, тож подекуди траплялися певні казуси.

Минули два десятки років і ситуація кардинально змінилася. Офіційна мова навчання — англійська. Більшість учасників з української сторони пройшли відповідні мовні курси і досить жваво розмовляли з іноземцями. Послуги перекладача потребували хіба що під час спілкування із пресою, для більшої деталізації.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Американські десантники переймають в українців досвід війни. ФОТО

Жили та навчалися представники 18 армій поряд — у трьох військових містечках полігона. Два з них — стаціонарні, з цегляними казармами та гуртожитками. А одне — справжнє польове, із наметами на 20 осіб кожен, з літніми душовими, біотуалетами та навіть власною крамничкою, де завжди запропонують солодощі, солодку воду, каву та сигарети.

А от спиртного там — катма! За цим суворо слідкувала українська військова служба правопорядку.

У базовому польовому таборі, що має кодову назву «Лізард», поряд жили бійці української морської піхоти, солдати Нацгвардії, курсанти львівської та одеської військових академій. Американські солдати оселилися у великому наметі аж на 200 ліжко-місць.

5408_p_05_img_0003«Скрип» — таке прізвисько дали сержанту Олександру Скрипничуку його товариші по службі з 503-го піхотного батальйону 173-ї повітрянодесантної бригади ЗС США.

32-річний Олександр — громадянин Сполучених Штатів, з України виїхав разом із батьками в 10-річному віці. В Америці він закінчив університет у Сіракузах, що у штаті Нью-Йорк. Отримав фах інженера.

Але закортіло справжньої чоловічої роботи, тож пішов служити до війська. Побував у Афганістані. Має бойовий досвід. Зараз його постійне місце служби — база Форт Худ у Техасі.

Коли відбирали особовий склад для проведення навчань в Україні, я без вагань погодився, — каже він. — Львівщина ж за декілька годин їзди до мого рідного Івано-Франківська, де я прожив свої перші 10 років.

До слова, у вільний від виконання службових обов’язків час Олександрові вдалося відвідати Франківщину. Побачився з родичами, які тут залишились, побував на кладовищі, вшанував пам’ять бабусі та діда.

Історію Олександра Скрипничука, його коментарі та спостереження зафільмувало американське військове телебачення, щоб більше розповісти пересічним американцям про нашу країну і події, які відбуваються в нас останніми роками.

Солдат з солдатом порозуміється швидко. Наші морпіхи та десантники швидко зійшлися з американськими «марінз» та «ейрборнз». Навіть вивчили разом популярну українську співанку, авторами якої є футбольні уболівальники харківського «Металіста». Так, відомі «ла-ла-ла…».

5408_p_05_img_0002Найбільше розмов, звичайно, було на професійні теми. Американські військові — хороші методисти й уміють цікаво викладати та організовувати заняття. Наші хлопці охоче запозичували досвід. Та й свого не бракує: дехто пройшов АТО.

Одним із таких є молодший сержант Микола Обухівський. Мобілізований у першу хвилю, він потрапив служити до Нацгвардії. У складі свого підрозділу воював під Дебальцевим. Два місяці тому підписав контракт на проходження служби у лавах ЗС України і потрапив до бригади морської піхоти.

У них відмінно тактика поставлена. Підрозділ діє, як єдиний, добре функціонуючий організм. Вони не граються, вони цим живуть, — каже 29-річний молодший сержант морської піхоти. — А от пробували вони нам показати свою «рукопашку». Прийоми складні, спрямовані швидше на утримання, ніж на знищення противника. Наш стиль бою без зброї значно жорсткіший.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Як проходили навчання “Репід Трайдент-2015″. День за днем. ФОТО, ВІДЕО

Хороший солдат — це ситий солдат. Ті, хто безпосередньо не задіяний у польовій фазі, отримували триразове гаряче харчування. Бійці в полях в обід обходилися сухим пайком — американським MRE (Meal ready to eat).

Готували смачно. За приклад взято систему харчування армій країн НАТО. Отже, у меню було два види перших страв, два види м’ясних страв із гарніром, салати та свіжі фрукти також на вибір. За бажанням — тістечка й соки. Ну й на завершення кава або чай.

Метод роздавання їжі — конвеєрний. При вході до їдальні кожен бере тацю і набирає собі страви сам. До слова, і тут було рівноправ’я: у черзі стояли і рядовий солдат, і полковник, включно із співкерівниками навчання з української та американської сторін.

Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ

Схожi записи: