Не боги, але підтримку з неба забезпечать. Про роботу військових льотчиків

 Серпень 3, 2015

5407_p_01_img_0005Військові льотчики транспортної авіації без пафосу, по-буденному роблять свою справу, яка конче потрібна тим, хто воює на землі

Якщо цивільні льотчики прокладають повітряні маршрути для мирних людей, то військові авіатори забезпечують, щоб ніхто не створив загрозу ані в повітрі, ані на землі. Напередодні професійного свята військових льотчиків ми завітали до Бориспільської бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України.

Ось легко, навіть здається — без шуму, зайшов на посадку військовий транспортний літак Ан-26. У супроводі заступника командира авіаційної бригади по роботі з особовим складом підполковника Олександра Голуба підходимо до крилатої машини. Він пояснив, що екіпаж вилетів у район проведення антитерористичної операції о четвертій ранку і от тепер повернувся з виконання завдання. Командир екіпажу капітан Максим Заяць доповів командирові: «Завдання виконано. Матчастина в порядку!» і запросив до кабіни пілотів.

Ми оглядаємо передню панель з майже сотнею датчиків і приборів. Цікавимося, скільки з них потрібно йому тримати в постійному полі зору? «Понад двадцять, — пояснює льотчик і показує на ті, які потребують найбільшої уваги.

5407_p_05_img_0001Максим «пересів» з реактивного винищувача МіГ-29 на транспортник кілька років тому. Спочатку сумував за швидкістю, висотою, потужністю озброєнням та іншими якостями МіГа. Та вже полюбив і ветерана військової авіації, надійну в польоті й невибагливу в експлуатації «Аннушку». Ми неодноразово свого часу літали на цивільних Ан-24. І хоча зовні вони схожі на військовий транспортник, поцікавилися, чим він відрізняється від цієї цивільної моделі крилатої машини.

— Мій літак — це військовий транспортник. Тобто на ньому можемо перевозити людей, вантажі, сідати на аеродроми, які недоступні багатьом цивільним літакам. Окрім того, це ще й бойова крилата машина, яка може нести на своєму борту потужні бомби, — капітан показує на місце одного з членів свого екіпажу — штурмана старшого лейтенанта Кирила Крамарова, який нагороджений орденом «За мужність». — Бачите ось цей приціл? За допомогою його ми здатні влучити бомбою, як то кажуть, у кватирку противника!» У голосі командира екіпажу чути гордість за можливості літака.

Особливо нас зацікавило, як вантажі різного призначення доставляються в район бойових дій. Виявляється, спеціальні контейнери з боєприпасами, продуктами харчування, водою тощо екіпаж може скинути як на парашутах, так і в польоті на малій висоті й швидкості безпосередньо на землю. І це багато разів робили, коли належало надати таку допомогу бійцям з неба. А ще на рахунку екіпажу цього транспортника десятки вивезених з району проведення антитерористичної операції поранених, сотні військовослужбовців, доправлених туди за мобілізацією чи у відрядження.

Ми дізналися про ще одну відмінність членів екіпажу військового транспортного літака від цивільних. Капітан Максим Заяць показав систему аварійного покидання літака — люк у підлозі, через який полишають машину у критичних ситуаціях і додав: «Але коли на борту є хоча б один пасажир, ми не маємо права скористатися парашутом. Є такий закон, що спонукає екіпаж робити все, щоб зберегти машину і життя всіх, хто перебуває на ній».

Ось такі вони, військові льотчики транспортної авіації, які без пафосу, по-буденному роблять свою справу, яка конче потрібна тим, хто воює на землі. Ми розмовляли з багатьма спеціалістами бригади — льотчиками транспортних літаків і вертолітниками, техніками і механіками, фахівцями з обслуговування аеродромного господарства. Всі вони говорили про ті зміни, які відбулися останнім часом у житті особового складу авіаційної бригади.

Нам повідомили про такий факт. Для військових льотчиків головне у службі — це постійно літати. А для професійного зростання їм конче потрібне авіаційне пальне. До початку війни на місяць бригаді його виділяли стільки, скільки потрібно лише на проведення… однієї льотної зміни. А нині «горючку» надають у таких обсягах, що її вистачає для занять льотною підготовкою та для виконання завдань з авіатранспортування пасажирів та вантажів у визначені райони. От і того дня, коли ми перебували у бригаді, в небо знову піднялися екіпажі транспортних літаків, вертольотів.

Це, так би мовити, зовнішня ознака тих змін, які відбулися останнім часом у військовій частині. А є й внутрішні, пов’язані із загартуванням характерів військовослужбовців, підвищенням рівня патріотизму, відповідальності кожного за виконання військового обов’язку. Покажемо це на конкретних прикладах. Велике враження на нас справила зустріч з Андрієм Соколовим. До початку війни на Донбасі він працював у цивільній авіації. А коли почалася війна, його батько, ветеран військової служби, добровольцем відбув у район проведення антитерористичної операції. Вирішив змінити свою цивільну професію на військову й Андрій — тепер він літає на військовому транспортнику.

— Я підписав контракт на п’ять років, — розповідає старший лейтенант Андрій Соколов і додає: — Мені все подобається в новому житті. І хоча навантаження по службі значно більші, ніж у цивільній авіації, я вже став патріотом своєї частини.

На формування високого патріотизму військовослужбовців, їхнього самовідданого ставлення до служби впливають приклади тих офіцерів, які є представниками військових династій. Деяких з них називають живими легендами бригади. До таких належить штурман загону майор Роман Радіонов. Він, за його словами, штурман у третьому поколінні. Дід воював у авіації у роки Другої світової війни. Батько на транспортному літаку Іл-76 літав у небі багатьох країн світу. Майор Радіонов не лише один з кращих фахівців бригади, а й очолює авіамодельний гурток. Кілька його вихованців стали курсантами Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. А його син Владислав уже закінчив цей заклад і у званні лейтенанта літає на транспортному літаку батьківської бригади. Багато добрих слів ми почули на адресу дружини одного з військовослужбовців бригади Марини Добровольської. Вона як активний волонтер допомагала збирати кошти на капітальний ремонт двох транспортних літаків авіаційної частини.

Яскравих прикладів виявлення патріотизму і турботи про підвищення боєздатності бригади, самовідданої служби військовослужбовців можна навести багато. Саме вони засвідчують ті великі зміни, які відбулися в житті цього дружнього колективу авіаційної бригади.

Розповідаючи про свої враження від відрядження до авіаторів начальнику штаба — першому заступнику командира бригади полковнику Вадиму Вилегжаніну, ми поцікавилися, як у бригаді збираються відзначати День Повітряних Сил, що цього року припав на 2 серпня. Офіцер набрав повні легені повітря, зробив паузу і тяжко зітхнув: «За чверть століття служби у війську я поховав тільки одного загиблого товариша по службі. А за останній рік з польоту не повернулися п’ятеро моїх побратимів та підлеглих. Не час зараз святкувати…»

Є в бориспільських авіаторів товариші, які залишилися в небі назавжди.

Екіпаж літака Ан-30Б з 8 осіб 6 червня 2014 року виконував завдання із проведення повітряної аерофотозйомки над територією Східної України. Під час польоту бойовики вдарили по повітряному судну із переносного зенітного ракетного комплексу. Ракета терористів влучила в літак. Усвідомлюючи смертельну небезпеку, що нависла над містом, військові льотчики зуміли відвести підбитий літак від Слов’янська і не допустили жертв серед городян. На превеликий жаль, часу для порятунку вистачило не для всіх членів екіпажу. Лише троє з них змогли залишити повітряне судно, решта на чолі із своїм командиром назавжди залишилися в небі…

Незабаром з ремонтного заводу до бригади має повернутися Ан-30. Після капітального ремонту борту буде присвоєно ім’я Героя України Костянтина Могилка, який був командиром того героїчного екіпажу. Командир транспортної авіаційної ескадрильї підполковник Могилко брав участь в АТО з весни 2014 року. За виняткову мужність, героїзм і незламність духу в боротьбі за незалежність він посмертно удостоєний звання Героя України та нагороджений орденом «Золота Зірка».

Ігор ПАРУБСЬКИЙ,

Володимир ЧІКАЛІН.

Фото Андрія ШМАТОВА

Схожi записи: