“Бутовка”: від шахти залишилася тільки назва, але оборона позицій триває

 Серпень 2, 2015

5407_p_06_img_0002Проросійські терористи не припиняють спроб захопити позиції бійців 93-ї бригади поблизу шахти «Бутовка»

Наприкінці минулого тижня потрапив до Опитного. Селище зустріло нас непривітно — більшість будівель зруйновані, а ті, які дивом залишилися більш-менш цілими, викликають смуток порожніми очницями.

Раптом починається обстріл. Кілька українських військових, перебігаючи вулицю, махають нам руками, мовляв, проїжджайте швидше, зараз буде непереливки.

Витискаємо по максимуму газ та квапливо залишаємо Опитне. Крізь посічені осколками дерева праворуч видніється розбитий старий термінал донецького аеропорту. Звідси рукою подати до «Бутовки», шахти, яка знаходиться поряд із Донецьком і утримується бійцями 93-ї бригади. Чому б не відвідати старих знайомих?

Дорогою бачимо чимало знищеної техніки, приналежність якої конкретним військовим формуванням побіжно встановити неможливо.

Наближаюсь до кінцевого пункту призначення і не вірю своїм очам — шахта «Бутовка», колись фактично зразковий шахтарський комплекс, розбита вщент прихильниками «руського міра». Але наші військові надійно утримують позиції і готові до будь-яких витівок ворога.

5407_p_06_img_0001Перший, хто мене зустрів на позиціях «Бутовки» — виконувач обов’язків командира 1-ї роти 93-ї окремої механізованої бригади з позивним «Вітер».

Він коротко і діловито інструктує: менше світитися у вікнах, дивитися під ноги і слухати, що нам говорять.

— Ситуація нині складна, але бувало й важче, — каже офіцер. — Зазвичай артилерійські та обстріли з танків відбуваються щодоби. Проте всі наші бійці мають чималий бойовий досвід та високий моральний дух.

Попри Мінські угоди, російсько-терористичні бандформування продовжують обстрілювати українські позиції із 120-мм мінометів та 152-мм гармат. Наша ж артилерія при цьому мовчить — важке озброєння відведене. Тож протистояти ворогу доводиться фактично стрілецькою зброєю.

— Якось протягом години терористи обстрілювали шахту із 120-мм міномета, — розповідає «Вітер». — Але командування не дозволило застосувати проти них навіть 82-мм міномет. Це дійсно дратує. Втім наші бійці намагаються ставитися до проблеми із розумінням. Потрібно всьому світу довести, що ми дійсно виконуємо Мінські домовленості, а бандформування їх порушують…

Нашу розмову з офіцером перервав сигнал по рації: «Починається артобстріл!»

«Вітер» дає наказ своїм підлеглим укритись. Короткими перебіжками між будівлями ми дісталися визначеного нам укриття. Мінометні та артилерійські вибухи стають все ближчими, а запах пороху дедалі сильнішим.

Та в бліндажі побачили зовсім іншу картину — бійці бригади, попри обстріл, спокійно чаювали та переглядали новини на одному з українських телеканалів. Саме так — навіть впритул до ворога нашим солдатам вдалося налаштувати антену телевізора на український телеканал.

5407_p_06_img_0003— Російські РЕБівці глушать всі сигнали в районі, але робити це цілодобово, мабуть, не мають змоги, — пояснює один із воїнів на ім’я Олександр, побачивши наші здивовані обличчя. — Тому в ті години, коли «глушилка» не працює, всі охоче дивляться новини, щоб знати про життя в Україні.

Боєць також розповів, що кілька днів тому вони нарахували за дві години близько 200 вибухів. З них сімдесят вісім мін 82-мм і 120-мм калібру влучили на подвір’я та у будівлі шахти.

А перед цим наші бійці лише за 10 хвилин від початку обстрілу нарахували на своїх позиціях 71 вибух, потім загубили їм лік.

— Кажуть, напередодні до терористів прибув черговий «гуманітарний конвой». Мабуть, тому почастішали обстріли, — зазначив 27-річний Олександр. — Крім того, ворожі ДРГ не припиняють спроб вийти на наші позиції. Приміром, буквально вчора один терорист підібрався до нас на відстань до 30 метрів. А тоді почав повзти назад. Наші бійці закидали його гранатами, але загинув він чи вибрався, нам досі невідомо.

Коли на вулиці стало дещо спокійніше, почали вибиратися з укриття. Першим пішов боєць 93-ї бригади Віктор. Він пояснив, що на поверхні ще може бути небезпечно, тому треба спочатку перевірити, чи дійсно терористи на якийсь час вгамувалися.

Мружачись від сонячних променів, побачив Віктора, який з усмішкою по-приятельськи махав рукою — все спокійно. В одній із розтрощених будівель хлопець продовжив розповідь про тамтешнє «перемир’я». Атакують позиції 93-ї з усім, що є. Частенько проросійські бойовики б’ють одночасно з кількох танків і теж не шкодують боєприпасів.

А днями військові спостерігали, як терористи з окупованого району Ясинуватої застосовували БМ-21 «Град», судячи з усього, залпи велися по Авдіївці. На переконання Віктора, протягом певного часу бойовиків у прилеглих до шахти районах замінили підрозділи регулярних російських військ.

— По Бутовці вони ведуть вогонь фактично з усіх напрямків: від Донецька, аеропорту, Спартака, Ясинуватої, — розповів Віктор і оптимістично додав: — Це фактично 180 градусів навколо шахти. Але ми встоїмо.

Настав час нам повертатися. Попри загрозу чергового обстрілу, воїни вийшли зі своїх укриттів, аби попрощатися. Ми рвонули з місця. За мить обернувся. Вдалечині видно було захисників Батьківщини, які махали нам руками та сміялися.

Хотілося лише одного: аби Господь зберіг цих незламних та вірних синів України.

Микола ФЕДОРКІВ

Схожi записи: