Люки бронетранспортера. Чи треба тримати їх відкритими у бою?

 Серпень 5, 2015

5407_p_09_img_0001Стосовно питання, в якому положенні мають бути люки броньованої техніки, аби вберегтися від ударної хвилі кумулятивних боєприпасів, — відкриті чи закриті, існують різні думки, навіть серед військових.

Розглянемо “кумулятивний міф” детальніше.

З часів війни в Афганістані, де моджахеди широко застосовували проти радянської бронетехніки реактивні протитанкові гранатомети, серед військових існувало стале твердження: при влученні в бронеоб’єкт кумулятивного заряду особовий склад, що знаходиться в ньому, загине від різкого підвищення тиску.

Тож аби залишитися в живих усередині бойової машини, екіпажам наполегливо рекомендували тримати люки відкритими. Мовляв, тоді надлишковий тиск вибухової хвилі матиме «вільний вихід» і суттєво не зашкодить бійцям.

І нині є ті, хто вважає цю теорію вірною. Більше того, про «користь» відкритих люків автору цих рядків довелось почути від учасників АТО.

Хоча сучасна офіційна наука має стосовно цього іншу думку. Ще 2008 року на 24-му міжнародному симпозіумі з балістики доктор Манфред Хельд з аерокосмічної корпорації EADS представив доповідь щодо заброневої дії кумулятивних боєприпасів.

Головна суть роботи — ефект надмірного тиску всередині бронемашини при влученні в неї кумулятивного заряду не виникає, тож ураження екіпажу при цьому буде незначним. Такий неочікуваний результат вдалось отримати завдяки використанню сучасних вимірювальних засобів і методик.

Звідки ж взялося твердження про надмірний тиск?

Для початку кілька слів про конструкцію і принцип дії реактивної гранати. Отже, кумулятивний заряд — це металева воронка, навколо якої розташована вибухова речовина. В момент вибуху заряду воронка деформується, а метал, з якого вона виготовлена, стискається і починає, фактично, текти. Так утворюється тонкий кумулятивний струмінь, що пробиває броню, як голка тканину.

Тривалий час вважалося, що кумулятивні снаряди пропалюють броню. І це ще один міф — у реальності температура рідкого кумулятивного струменя не перевищує 600°C, що значно нижче температури плавлення броні.

В реальності ж краї пробоїн виглядають нібито оплавленими тому, що кумулятивний струмінь створює на броню сильний тиск (до 10 тонн на квадратний сантиметр). Унаслідок цього змінюються фізичні властивості металу, він починає поводитися, як рідина, і фактично розтікається під тиском кумулятивного струменя.

Цікаво, але й сьогодні деякі засоби масової інформації, що претендують на титул «аналітичних», пишуть про «пропалену» броню. Ось як описується в одному з таких видань момент бою українських спецпризначенців, що відбувся 24 липня 2014 року в районі Первомайська:

«…Головний БТР піддався масованому обстрілу — три колеса були на шматки розірвані, багаторазово прострелений корпус. Дивно, але екіпаж не постраждав. Оператора-навідника врятувало диво — бронебійна куля розбила триплекс, в який він дивився, він пригнувся, опустив голову, і в цей момент в башту влетіла граната з РПГ, кумулятивний струмінь пропалив башту наскрізь».

Загалом причина хибного сприйняття процесів, що відбуваються під час вибуху кумулятивного заряду, тривалий час зумовлювалась відсутністю високоефективних приладів, які могли б зафіксувати необхідні фізичні параметри.

— Довгий час вважалося, що ударна хвиля, яка утворюється під час вибуху кумулятивного заряду, проникає всередину бойової машини через пробитий отвір, — пояснив начальник науково-дослідної лабораторії Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України Сергій Бісик. — Але пробоїна занадто мала для цього. Кумулятивний струмінь через свою незначну масу сам по собі ніякої значущої ударної хвилі не створює.

Хвиля високого тиску може потрапити всередину танка тільки через отвори люків. Тому їх слід тримати закритими. Хто цього не робить, ризикує отримати сильну контузію, а то й загинути від фугасної дії при підриві кумулятивного заряду. Основну ж загрозу від влучення реактивної гранати містить можлива детонація випаровувань пального чи боєприпасів всередині танка (БМП, БТР). Ну і, звичайно, сам кумулятивний струмінь. Потрапляння його в людину смертельно небезпечне.

З початком бойових дій на Сході України питання захищеності бронетехніки від ураження кумулятивними снарядами стало вкрай актуальним.

Якщо танки для цього мають активні захисні елементи («активна броня»), то бронетранспортери та бойові машини піхоти таким захистом не обладнані. Тому після перших бойових зіткнень на них почали кріпити захисні решітки.

За словами Сергія Бісика, такі захисні екрани значно знижують або навіть виключають ураження бойової машини кумулятивним струменем. Вони забезпечують руйнування гранати та запобігають її вибуху з ефективністю близько 60%.

Але в разі вибуху захисний екран не перешкоджає розповсюдженню ударної хвилі, тому ймовірність постраждати від неї залишається.

— Проте треба зазначити, що на війні необхідно враховувати будь-яку небезпеку, — підсумовує Сергій Бісик. — Загроза потрапити під обстріл реактивними гранатами — не єдина в бойовій обстановці. Бронетранспортер чи БМП можуть бути підірвані на міні чи фугасі. І тут ми знову стикаємось з фактором нищівної дії вибухової хвилі.

От тільки, якщо говорити про підрив, в цьому випадку люки бойової машини вже бажано тримати відкритими, аби при деформуванні днища бойової машини або за незначних його руйнувань, надлишковий тиск, що виникає всередині корпусу, мав меншу вражаючу дію на екіпаж. Тож раджу нашим хлопцям заздалегідь оцінювати, яка загроза є більш ймовірною, і тоді планувати, які пасивні заходи краще вжити для захисту від неї.

Роман ТУРОВЕЦЬ

Схожi записи: