Унікальний Ан-70. Нове покоління військово-транспортної авіації

 Серпень 4, 2015

5407_p_11_img_0002За багатьма характеристиками український військово-транспортний літак перевершує найкращі світові аналоги

Як «Народна армія» вже повідомляла, на озброєння вітчизняного війська прийнятий військово-транспортний літак короткого зльоту та приземлення Ан-70.

Щоправда, цьому рішенню передували майже тридцять років випробувань, конкурентної та політичної боротьби «за» та «проти» випуску цієї, без перебільшення, унікальної крилатої машини.

Нагадаю, свого часу Росія та Україна підписали міждержавний договір про спільне створення та закупівлю військово-транспортного літака Ан-70. Але саме Росія використовувала цю програму як важіль для тиску на український авіапром: за понад двадцять років реалізації цього проекту неодноразово виголошувалися заяви про відмову від його фінансування або взагалі від участі в реалізації.

Проте Ан-70 все ж таки отримав практичне втілення.

Необхідність створення Ан-70 була викликана тим, що майже всі існуючі транспортні літаки середнього класу — радянський Ан-12, американський С-130 «Геркулес», французький С-160 «Трансалл» розроблялися ще в 50-х роках та безнадійно застаріли як морально, так і фізично.

До того ж у військових значно зросли вимоги до характеристик вантажопідйомності, габаритів вантажів, що перевозяться, використання злітно-посадкових смуг, а також до економічних показників.

Можливості Ан-70 як військово-транспортного літака відповідають вимогам, що висуваються до такої техніки майже в усіх країнах світу.

Його широка та висока вантажна кабіна (4х4,1 м) може вмістити, за розрахунками фахівців, 98% зразків сучасного озброєння та військової техніки, що є на оснащенні збройних сил як країн СНД, так і НАТО. Об’єм цієї кабіни — 400 куб. метрів, що втричі більше, ніж у Ан-12, С-130, С-160, і на 35% більше, ніж у Іл-76.

Літак здатний забезпечити десантування 110 парашутистів або перевезення за один рейс 300 військовослужбовців з повним озброєнням.

Ан-70 здатний літати із крейсерською швидкістю 750-800 км/год., що дорівнює швидкості реактивного літака Іл-76 та на 30% більше, ніж у Ан-12, С-130, С-160. При цьому він не має рівних собі за витратою палива — лише 150 г на тонно-кілометр вантажу, що перевозиться.

До речі, при виконанні типового транспортного завдання — перевезення вантажу 20 тонн на відстань 3000 км — перспективний європейський літак, за розрахунками, буде витрачати палива на 26% більше, а Іл-76 вже зараз «з’їдає» його на 88% більше за Ан-70.

Напевне, в історії розробки літаків не було і не буде прикладів запеклих політичних суперечок, які точилися навколо цієї унікальної за своїми характеристиками крилатої машини.

Після першого етапу випробувань наприкінці 2002 року з’явився відповідний акт, де були перераховані виявлені технічні недоліки.

Замість розробки та узгодження заходів щодо їхнього усунення російське Міноборони, яке виступало співзамовником літака разом із вітчизняним оборонним відомством, завело розмову про недоцільність подальшої роботи і відмову від розробки цієї крилатої машини на користь модернізації транспортників Іл-76.

Майже два роки, аж до 2005-го, російське Міноборони відмовлялося від продовження робіт та їхнього фінансування. При цьому навіть у Росії певні фахівці відзначали, що оскільки ця крилата машина вже проходить льотні випробування, не варто витрачати великі кошти на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.

Але й після поновлення робіт та узгодження спільної програми щодо усунення технічних недоліків російська сторона за деякий час заявила, що не бачить перспектив проекту через прагнення України вступити до НАТО.

Пауза в роботі затяглася: з 2007 по 2009 рік АНТК імені О.К. Антонова самостійно виконувало науково-дослідні роботи, фінансування яких взяло на себе Міністерство оборони України.

Рішення Міністра оборони України генерал-полковника Степана Полторака про прийняття Ан-70 на озброєння свідчить, що на сьогодні цей військово-транспортний літак є одним з небагатьох зразків середніх транспортних крилатих машин нового покоління.

Свого часу США обмежилися модернізацією застарілого С-130, що становило подовження фюзеляжу, встановлення більш економічних двигунів та сучасної авіоніки. В Європі багато років велося створення А400М, але в результаті побудовано лише кілька серійних зразків.

Тому за подальшого успішного розвитку програми Ан-70, цей літак може стати тим локомотивом, що витягне з кризи ключові, високоінтелектуальні та наукомісткі галузі (авіакосмічну, приладобудівну, радіоелектронну), які сприяють розвитку економіки та створюють імідж держави.

Сергій ВОРОНКОВ

Схожi записи: