Батальйон “Айдар”: факти проти фейків

 Липень 28, 2015

5406_p_04_img_0002Чому ворог будь-що намагається «підмочити» репутацію батальйону та затаврувати його бійців як бандитів та мародерів?!

Згадайте, як нещодавно в Інтернеті обговорювали «гарячу» новину: «Айдар» самовільно залишив передові позиції… За цим брехливі відомості про батальйон поширювали проросійські тролі. Насправді ж його підрозділи були планово замінені іншими для відновлення боєздатності 24-го окремого штурмового батальйону ЗС України «Айдар». В частині буде проведена ротація та бойове злагодження особового складу разом з поповненням із чергової хвилі мобілізованих.

У фронтовому епосі щодо 24-го виникають кілька асоціацій: «Айдар» — жах для ворогів, «Айдар» — батальйон супервоїнів, і «Айдар» — розсадник анархії. Остання асоціація є найбільш поширеною завдяки впливу російської пропаганди. Тож і ставлення до цього батальйону в суспільстві теж неоднозначне. Можливо, це комусь вигідно? Якщо так, то кому і чому? Відповіді на ці запитання можна знайти в розповідях про бійців «Айдару» та їхні, без перебільшення, героїчні вчинки! Отже, про відомий батальйон через справи його бійців…

5406_p_05_img_0003Серед перших, з ким мені вдалося познайомитись, був виконувач обов’язків командира протитанкового підрозділу — тридцятирічний солдат із позивним «Тур». За фахом він інженер-механік. Воює з перших днів воєнного конфлікту.

— Туре, ви — жах для ворогів?

— Ще й який! Пам’ятаєте двох полонених російських спецпризначенців — капітана та сержанта? Їх одразу після бою прооперували в нас у батальйоні. Тоді російський сержант благав хлопців, щоб його не віддавали в руки «Айдару». Заспокойся, кажемо, ти вже в «Айдарі», звірів навкруги бачиш?.. А за день до того ми полонили «сепара». Він на коліна падав, щоб його «не розбирали на органи», бо ми, за чутками, що поширюють у «ЛНР», «обколоті наркотою зомбі». От телепень!

— Чому ж вас так бояться?

— Випадкових людей у нас немає. Я б сказав, що кожен з нас — боєць на генному рівні, ми готові битися до кінця.

Он стоїть «санітарка», бачите? Відбили в «сепарів» під Трьохізбенкою. Ще одна, вся посічена кулями й осколками, в ремонті. Її також здобули в бою. І волонтерський, і трофейний транспорт поставлений на облік. То хай базікають про наше мародерство досхочу. Ми знаємо правду. Совість на місці.

— Знаєш, хто перед тобою? — каже мені з усмішкою. — Мрець, що ожив. У мене вдома є моя могила з обеліском. Я довго не повертався з рейду. Мене оголосили загиблим. Вийшло так, що замість мене поховали невідомого солдата. Мама донині доглядає могилу…

Один з найавторитетніших диверсантів-розвідників батальйону — сорокарічний «Ведмідь» у перший бій пішов з двома мисливськими ножами. Повернувся з автоматом і не тільки.

5406_p_05_img_0001Строкову служив у будівельному військовому підрозділі. Потім два роки за контрактом — спецпризначенцем. З початком війни прийшов до військкомату, щоб його мобілізували. Отримав відмову. «Ведмідь» продав житло, купив автомобіль і поїхав воювати. Одного разу він один полонив кількох кадировців. Іншим разом вкрав з-під носа ворожого вартового станковий гранатомет АГС-17 разом зі станком (30 кілограмів) і на собі приніс його до своїх. Рукоборець, майстер ножового та рукопашного бою. Торік на день народження хлопці «подарували» йому «по-тихому» відбиту в сепаратистів цілісіньку систему залпового вогню «Град».

«Ведмідь» знайшов поза лінією фронту свого колишнього командира роти спецпризначення, який воює за «ЛНР», і викликав його на ножовий бій. Відповіді не дочекався. За голову «Ведмедя» у підрозділах «ЛНР» — «ДНР» оголосили солідну нагороду.

Командир підрозділу вогневої підтримки з позивним «Монах» теж зажив у батальйоні неабиякий авторитет. Цей, як кажуть, битий воїн охочіше розповідає про свого побратима «Григоровича».

— Дуже прошу вас розповісти про мінометника Віктора Григоровича, зараз я його покличу, сфотографуєте. Він багатьох із нас врятував. Наприклад, 3 вересня минулого року наші війська відступали, в результаті чого ми залишились на позиціях уп’ятьох. Григорович був командиром мінометного розрахунку. Було непереливки. Спочатку він подавив вогнем «сепарського» снайпера, потім зупинив їхній підрозділ, який обходив нас із правого флангу. Коли згодом до нас приєдналась група «Термінатора», нас було вже 15. Григорович продовжував ювелірно бити по бойовиках.

5406_p_05_img_0002По той бік, мабуть, вирішили, що коли від нас б’є ротний міномет, то їм і протистоїть саме рота. Тож іти вперед не наважились, а ми протримались ще більше доби. Тоді Віктор Григорович отримав важку контузію. Однак ще більше місяця він допомагав утримувати позиції під Щастям, попри страшні напади головного болю. Я направив подання на відзначення його орденом «За мужність», — зауважив «Монах».

Командиру розрахунку зенітної установки з позивним «Німий» 44 роки. В «Айдарі» воює з осені минулого року. Докорінно модернізував свою установку: переставив її з «броні» на колісну базу з додатковою металевою стабілізацією. Встановив туди ж великокаліберний зі снайперським оптичним прицілом та танковий з механічним спусковим механізмом кулемети. В останньому півгодинному бою за чотири дні до приїзду комісії розрахунок знищив ворожого снайпера, міномет та склад боєприпасів.

— До загибелі Руслана Бабурова, — розповідає він, — я був у роті зенітником номер два. Але я пишаюся, що доля звела мене з цією унікальною людиною. Руслан став моїм наставником і вчителем. Ротний вам розповідав про той бій? Тридцять п’ять наших хлопців утримували позиції, які атакували кілька сотень бойовиків, факт зафіксований. Бабуров відпрацював просто філігранно — примусив їх не тільки зупинитись, а й відступити. Хлопці вижили, дочекались допомоги. Я багато разів бачив його в бою, це мужній боєць. Навкруги свистять кулі та осколки, а він вкляк на сидінні платформи «зушки» і шукає цілі… Йому було 48 років. Він пройшов Афганістан. Загинув від осколка в серце під Луганською ТЕС. Тепер у роті зенітник номер один — я. Завдяки Руслану, його науці.

Можливо, й справедливі деякі закиди щодо дисципліни в батальйоні. Є серед айдарівців «кадри», які плямують репутацію «Айдару». Але в переважній більшості хлопці самовіддано і хоробро б’ються за Україну. У той час, як я відвідав батальйон, там працювала комісія зі штабу АТО. За результатами її роботи прийняті певні рішення, зокрема й кадрові, які мають передусім зміцнити дисципліну та правопорядок у підрозділі. На посаду командира «Айдару» призначили нового офіцера…

Знайомтесь: капітан Микола Іванович Петрушин. 58 років, за освітою інженер-будівельник. Спочатку була строкова служба. Потім закінчив офіцерські курси і в званні старшого лейтенанта пішов у запас. Працював за будівельним фахом. Майстер спорту з боксу, батько двох дорослих сина та доньки, учасник Майдану. Позивний — «Майстер», бо він, на переконання колишніх підлеглих, майстер у всьому. З урахуванням досвіду капітана та його авторитету штаб АТО прийняв рішення довірити йому «Айдар».

Капітан Петрушин прийшов у батальйон разом зі старшим шістдесятирічним братом Віктором Івановичем та ще двома друзями—«афганцями». В першому ж бою його підрозділ, маючи на озброєнні протитанкову гармату та два міномети, знищив танк, дві самохідні артилерійські установки, склад боєприпасів. Віктор Іванович між боями навчає хлопців рукопашному та ножовому бою за особливою прикладною системою виживання на полі бою російських спецпризначенців.

Голова комісії штабу АТО полковник Володимир Яцентюк прокоментував перспективи «Айдару» так:

— Керівник антитерористичної операції поставив завдання ретельно вивчити стан справ у 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар», зокрема перевірити, як проходить реформування підрозділу, та надати допомогу командиру та офіцерам батальйону для підвищення його боєздатності. За результатами роботи комісії частина буде доукомплектована особовим складом до штатної чисельності та новою бойовою технікою, забезпечена необхідними матеріальними ресурсами. «Айдар» отримає поповнення з фахових кадрових офіцерів.

Мене ж особисто в батальйоні вразив високий рівень патріотизму особового складу та бажання людей і надалі виконувати завдання тільки на лінії фронту. Чи не тому наші вороги будь-що намагаються «підмочити» репутацію «Айдару» та затаврувати його бійців як бандитів та мародерів?! Хто хоче воювати з таким вмотивованим і вправним супротивником?

Віктор ШЕВЧЕНКО.

Фото автора

Схожi записи: