Життя після війни

 Червень 17, 2015

5398_p_6_img_0001Як повернутися у світ, де не свистять кулі

Здається, я знаю його все життя. До військової служби та після, до мобілізації й тепер, коли він повернувся до мирного життя з надією, що одного ранку знову зустрінеться із побратимами.

Молодий Богдан Кучер без вагань прийняв наказ держави щодо її захисту та оборони. Служба ніколи не була легкою. Я знаю, як хвилювалися його рідні. Також знаю, як щиро він бажав бути там, на Сході, де пліч-о-пліч з ним були його товариші по службі.

Мобілізований під час другої хвилі, Богдан майже відразу відправився в зону АТО. Його підрозділ утримував першу лінію оборони Чармалик — Гранітне. Там, зізнається хлопець, було не солодко. А відсутність відпочинку, головним чином — сну, позначалася і на фізичному стані, й на моральному. А перед тим…

— Пам’ятаю, як 14 вересня минулого року нас обстріляли біля Маріуполя… — на хвилину замислився, ніби до деталей відтворив у думках цей момент.

— Страшно було?

— Було… Коли по тобі ведуть прицільний вогонь, починаєш переоцінювати життя, розуміти, хто важливий, а про кого не варто й згадувати.

Сьогодні Богдан вважає, що народився в сорочці. Обстріли з часом для нього стали звичними, та був момент, коли у відносне затишшя довелося ухилятися від снайпера.

— Була ніч, ми з хлопцями, як завжди, сіли покурити, поговорити про своє. Хтось телефонував додому, а хтось просто дивився на небо… спокійне, як не дивно, — пригадує боєць. — Щось спалахнуло попереду і навколо засвистіли кулі.

На щастя, хлопець не отримав і подряпини.

Він чекав на демобілізацію. Повертаючись додому, сподівався, що цей рік стане страшним спогадом, жахливим сном. Та цього не сталося… Але адаптуватися після війни йому допомогла сім’я. Час, проведений з родиною, — безцінний. Це найкращі ліки від стресів, суму, гніву чи депресії. А ще зробити непомітним перехід від війни до миру допомагає підтримка бойових товаришів. Адже тільки людина, яка пережила схожі події, відчула біль втрати чи радість за перемогу, зможе зрозуміти стан бійця як на війні, так і після неї.

Сьогодні, у мирному житті, його досвід стає корисним для… батька, який також відправився боронити від ворога Україну. Богдан часто знаходить розраду в спілкуванні з татом. Його досвід стає корисним не лише для рідної людини, а й для його підрозділу. Так у мирному житті знаходять вихід його емоції, хвилювання, а подекуди, можливо, і страхи. Адже і по сьогоднішній день його час від часу мучать нічні жахи.

Останніми днями Богдан дедалі частіше замислюється над поверненням у зону АТО. І, як і більшість його побратимів, він вважає, що це його війна.

— Кожен із нас може посприяти, щоб увесь цей кошмар скоріше закінчився. Говорять, один у полі не воїн, але я хоч спробую наблизити кінець цієї війни, — каже військовик.

А поки що хлопець насолоджується життям. Зустрічається із друзями, бавиться із малим братиком, допомагає сестричці та мамі. Завжди пам’ятає про батька, сум та радості якого йому добре знайомі. Вдома радість — Богдан отримав підвищення на роботі, тому зараз він планує свою кар’єру. Але в щоденних молитвах просить за тих, хто сьогодні на передовій.

Ангеліка ДІЛАЙ


 

«Військові повернули моє тіло додому за декілька днів. Проте я витратив 12 років, щоб повернути додому свою голову»

Поради Френка П’юселікА, психолога і консультанта Корпусу миру

1) Абсолютно кожному бійцю після фронту потрібна реабілітація у спеціалізованих центрах.

2) Адаптувати потрібно і населення, і військовослужбовців. Для цього потрібно запровадити освітні програми, транслювати їх по телебаченню.

3) Реабілітацію бійця бажано проводити разом із його сім’єю.

4) Військова психологія — це не звичайна психологія. Цивільний психолог у військовій справі некомпетентний і небезпечний.

5) Проводити тренінги для всіх, хто працює із бійцями: психологи, волонтери тощо.


 

Набуті у бою навички корисні лише на війні

Нещодавно було презентовано робочий зошит «Програма самоуправління посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) для військового».

Зошит розроблено в межах проекту Soldier Recovery на підставі досвіду доктора психології Френка П’юселіка та адаптовано до української ментальності спеціалістами Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.

Кроки для відновлення після війни:

1) Пам’ятай, ті навички, які ти набув у зоні бойових дій, корисні виключно там, а вдома можуть стати проблемою. Визнач їх і намагайся уникати.

2) Твоє тіло і розум повинні запам’ятати, що твоє нове місце життя — це дім.

3) Виріши, що ти думаєш про набутий досвід і про себе в цілому. Зараз твоє збентеження стосовно основних життєвих понять абсолютно нормальне. Але всі нові ідеї та знання підлаштовуй до сім’ї, як це може тобі знадобитися сьогодні, вдома.

4) В процесі адаптації не поспішай, дай собі можливість оплакати втрати, порадіти перемогам, замислитися над важливими питаннями життя.

5) Розглядай досвід, який ти набув на війні, як дуже швидкий і болючий процес «дорослішання» та здобуття мудрості.

6) «Змінюйся» разом із твоїми близькими людьми, щоб поповнити те, що було втрачене між вами впродовж довгих днів один без одного.


 

5398_p_6_img_0002

Останніми днями Богдан Кучер дедалі частіше замислюється над поверненням у зону АТО

Поради демобілізованого Богдана Кучера:

1) Повернувшись додому, проводьте більше часу із сім’єю.

2) Більше спілкуйтеся.

3) Влаштуйте подорож улюбленими місцями. Декілька днів відпочиньте в санаторії чи на туристичній базі.

4) Ні в якому разі не захоплюйтеся спиртними напоями! Бережіть своє здоров’я та нерви близьких.

5) Просто радійте життю і займайтеся улюбленими справами.

6) Намагайтеся бачити красу в навколишніх речах.

7) Захопіться чимось! Я обожнюю рибалку. Це дійсно допомагає повернутися до мирного життя.

Схожi записи: