«ЗМІНИ НА КРАЩЕ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ ВІДБУВАЮТЬСЯ, ЦЕ — ФАКТ!»

 Травень 22, 2015

5388_р_1_img_0003Радника Президента України, помічника керівника військового відомства волонтера Юрія Бірюкова «перехопити» для інтерв’ю — завдання не з простих, адже він постійно у русі: то нарада в Міністерстві оборони, то виїхав до Адміністрації Президента, в зону АТО, на полігон… Нарешті зустрічаємося. Вітаючись, тисне руку і продовжує розмову по телефону — обговорює зі співрозмовником критерії відбору військових частин, які будуть задіяні в пілотному проекті продовольчої реформи.

Саме з волонтерських «пілотів» ми й почали бесіду.

— Юрію Сергійовичу, хотілося б дізнатися про поточний стан справ за тими напрямками, якими опікуються представники волонтерського десанту в Міноборони…

— Все рухається, все крутиться. В чомусь зрушення більші, в чомусь менш помітні, але це не означає, що десь ми недопрацьовуємо. Не все залежить лише від нашого бажання, наполегливості чи роботоздатності. Є безліч факторів, які впливають на темпи того, що ми називаємо реформами в Міноборони.

— Наприклад?

— Наприклад, щойно підписане розпорядження Кабінету Міністрів України про проведення експерименту з продовольчого забезпечення Збройних Сил. Без цього документа запустити пілотний проект було б неможливо. Щоб «вибити» це урядове розпорядження, знадобилося два місяці.

— Чому так довго?

— Так працює вітчизняна бюрократична машина. Причому навіть Президент звертався до урядовців із проханням узгодити документ щонайдовше в триденний термін. Узгодили, першими зреагували в Мінфіні — підпис було отримано на четверту добу, а фінішувала ця епопея через чотири тижні в іншому, не менш поважному відомстві — економічного розвитку і торгівлі.

5388_р_3_img_0002— Показово. А як працюють волонтери?

— На совість і не за гроші. Так вже сталося, що всі ми прийшли в Міністерство оборони людьми забезпеченими і працюємо тут лише задля того, аби допомогти своїй Батьківщині. Що стосується наших проектів — їх декілька, і якщо коротко, у двох словах, про кожний, то крім продовольчої реформи, насамперед йдеться про реформу державних закупівель. Її мета — підвищення ефективності та прозорості процесів матеріально-технічного забезпечення нашого війська. І в цьому контексті важливу роль відіграє інший, частково вже запущений у дію проект електронних закупівель, який задумано задля створення такої системи державних закупівель, яка була б ефективною щодо виконання процедур, кількості персоналу та економії бюджетних коштів. І при цьому — відкритою для суспільства і постачальників.

Також волонтери займаються питаннями реформування системи управління державними підприємствами, які належать до сфери управління Міноборони, пілотним проектом щодо автоматизації обліку та логістики у сфері речового забезпечення, зміною його норм та стандартів та принципово новим підходом до забезпечення військовослужбовців житлом і управління військовим нерухомим майном, яке належить Збройним Силам.

— І наскільки мені відомо, всі ці проекти мають свої попередні дедлайни. Є впевненість у тому, що термінів вдасться дотриматися, попри всі нюанси наявних бюрократичних перепон?

— Стосовно термінів стовідсоткової гарантії немає. Але я твердо переконаний у тому, що волонтери прийшли в Міністерство оборони задля того, аби зрештою армія не потребувала волонтерської допомоги. І ми це зробимо, налагодимо таку систему роботи, налаштуємо таку модель, яка буде чітко працювати і після того, як усі волонтери повернуться до звичного цивільного життя.

— Загалом усі ці проекти і реформи потребують дуже кропіткої роботи спеціалістів, які займаються програмним забезпеченням. Фахівців-айтішників вистачає?

— В Україні багато патріотів. І вже зараз всі необхідні речі нам прописують висококваліфіковані вітчизняні програмісти, причому роблять це безоплатно, на волонтерських засадах. Так само, як аудит та напрацювання бізнес-процесів взяли на себе, також на безоплатній основі, провідні іноземні спеціалісти, фірми зі світовим іменем та визнанням.

— Оптимістично. Впевненість у тому, що все буде гаразд — це те, що б ви хотіли побажати всім українцям?

— Співвітчизникам я хочу побажати перестати перетворювати армію на реаліті-шоу і певною мірою залишити Збройні Сили у спокої. Сьогодні дуже багато експертів, хто носить маршальський жезл у ранці, при цьому жодного відношення до війська не має, а гірше того — на проблемах армії намагається заробити собі політичний чи ще якийсь капітал.

Зміни на краще у Збройних Силах відбуваються, це — факт. Не варто, постійно педалюючи на труднощі та повільність процесу реформ, «заговорювати» їх до такого рівня, який зрештою замість уваги суспільства викличе зворотне — байдужість. Через суспільну байдужість українське військо вже пройшло — впродовж двадцяти з гаком років проблеми армії нікого не цікавили. Тож в мене єдине побажання — не заважайте. А ми зробимо все, щоб своїм військом українці пишалися.

— Дякую за розмову.

Бесіду вів Іван Ступак,

«Народна армія»

Схожi записи: