«СОРОМНО СИДІТИ ВДОМА, КОЛИ В ТВОЇЙ КРАЇНІ ВІЙНА»,

 Лютий 4, 2015

5348_p_3_img_0002З ТАКИМИ СЛОВАМИ СЬОГОДНІ ПРИХОДЯТЬ ДО ВІЙСЬККОМАТІВ ТИСЯЧІ УКРАЇНЦІВ

В Україні тривають заходи четвертої хвилі мобілізації. В обласних військових комісаріатах інформують, що все йде за планом.

— Особлива увага до якості відбору військовозобов’язаних. Чоловіки підібрані вмотивовані, морально підготовлені до служби у війську. Більше можна буде сказати вже після курсу відновлення ними бойових якостей та бойового злагодження, — сказав перший заступник начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного полковник Олександр Сивак у 184-му навчальному центрі академії, де нині проходять підготовку декілька сотень мобілізованих.

На пункті забезпечення речовим майном увагу привернув статурний, двометрового зросту хлопець — молодший лейтенант запасу Максим Ігнатов. Він уродженець села Білозір’я, що на Черкащині. Свого часу Максим навчався у Харківському інституті танкових військ. За військовою спеціальністю — офіцер служби пального. Після завершення навчання в 2012 році у зв’язку із занепадом в армії місця в лавах війська для себе не знайшов. Максим — спортсмен-аматор. 6 років тому захопився бодібілдингом і досяг певних успіхів.

— Не варті поваги ті чоловіки, які шукають причин, щоб «відкосити» від військової служби. Я почав «атакувати» військкомат ще під час першої хвилі мобілізації. Тепер і моїм навичкам знайдеться застосування, — наголошує він.

Офіцер-артилерист із Житомирщини майор запасу Олег Малютенко свого часу віддав військовій службі 27 років. За цей час встиг багато де послужити — від Далекого Сходу й до Середньої Азії. Але закінчував службу начальником штабу артилерійського дивізіону протитанкової артилерії вже в Україні. Звільнився в запас у 2003 році.

— Між тим, чого нас навчали в радянських військових училищах, і тими бойовими діями, які відбуваються зараз, є велика різниця. До того ж і військова наука пішла далеко вперед. Зараз усі балістичні обчислення здійснюються на планшетах. Я можу робити їх в голові, за старою звичкою. Проте потрібно вчитися воювати по-новому. Тим паче, що соромно сидіти вдома і ховатись за спинами інших, коли у твоїй країні війна. У мене дорослі діти! Я хочу для них світлого майбутнього в нашій країні. Піду їх захищати, — каже він.

Інф. «НА»

Схожi записи: