На Ужгородському полігоні знову спекотно. Командири військових частин та окремих підрозділів 13-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України вдосконалюють організаторські навички. Так, у 128-й окремій механізованій бригаді на базі 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону на інструкторсько-методичне заняття зібралися командири бригад та полків, їхні заступники, начальники відділень бойової підготовки, командири батальйонів та дивізіонів під загальним керівництвом командира 13-го армійського корпусу Сухопутних військ генерал-лейтенанта Ігоря Колесника.

Під головуванням Міністра оборони України Павла Лебедєва відбулося засідання Наглядової ради громадської організації «Фонд «Захисник Вітчизни — Рятівник». Члени Наглядової ради фонду розглянули питання надання фінансової допомоги на лікування членів сімей військовослужбовців та працівників ЗС України. Символічно, що турботою про військових разом з нинішнім переймається й колишній Міністр оборони, а нині народний депутат України, генерал армії України Олександр Кузьмук, який є членом Наглядової ради фонду. Міністр оборони України Павло Лебедєв, звертаючись до присутніх на засіданні, нагадав, що фонд створений саме для надання допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України в екстрених ситуаціях, насамперед — пов’язаних зі здоров’ям, коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою. І завдання фонду полягає в тому, щоб у такій ситуації надавати дієву допомогу тим, хто її особливо потребує. Надто у випадках, коли згідно із законодавчими нормами держава не має права виділяти фінансовий ресурс для надання відповідної допомоги. Фонд було засновано цього року з особистої ініціативи Міністра оборони України, його мета — у критичний момент врятувати життя військовослужбовцю.

Зустріч представників регіональних громадських організацій і солдатських матерів з керівництвом Південного оперативного командування відбулась в Одеському обласному військовому Питання гуманізації військової служби, забезпечення прозорості армійської дійсності і можливість практичного впливу громадських організацій у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також продовження спільної роботи з органами військового управління було обговорено за «круглим столом».

Указом Президента України Віктора Януковича військові науковці відзначені щорічною державною нагородою України — Державною премією в галузі науки і техніки 2012 року. Церемонія нагородження премією відбулася в Києві під керівництвом Прем’єр-міністра України Миколи Азарова.

Для людини пересічної місто Кам’янець-Подільський, що на Хмельниччині, асоціюється насамперед зі Старою фортецею, що здобула світову славу та впродовж віків була неприступним бастіоном для загарбників. А ще Смотрицьким каньйоном, про який відомо кожному, хто забажає отримати певну порцію адреналіну. Дехто ще може пригадати, як на початку 20-х років минулого століття це місто було столицею України.

Кінець 90-х років минулого століття. Закарпаття. Командир одного з підрозділів механізованого полку капітан Андрій Ш. біг до районної лікарні, наче долав дистанцію на заліку. Як переказали комбату сусіди по гуртожитку, його семимісячну доньку з дружиною щойно відвезла туди «швидка».

Поточного року Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод», що нині входить до складу ДК «Укроборонпром», відзначатиме 70-річчя від дня заснування. Відповідний наказ командувача військ Воронезького фронту генерала армії Миколи Ватутіна про формування 116-го пересувного танко-агрегатного ремонтного заводу з’явився у жовтні 1943 року. Вогняними дорогами війни, що пролягли через Україну, Польщу, Німеччину, Чехословаччину та Австрію, завод подолав понад 2500 км, відремонтувавши 2303 танкових двигуни та 7886 агрегатів. За самовіддану працю з відновлення бронетанкової техніки понад 500 працівників заводу були нагороджені орденами та медалями.

Буянням широких родючих ланів, безмежною синню неба, що відзеркалюється у воді великих та малих річок, неперевершеним звучанням народних пісень, шедеврами літератури, музики, поезії та галасливими ярмарками з давніх давен славиться полтавська земля, яка увібрала та органічно поєднала в собі багатовікову історію та сьогодення.

Коли заходить мова про порівняння українського війська з іноземним, найчастіше йдеться про умови служби. Причому «у них», на думку багатьох, завжди все краще. Проте, як же воно насправді? Наприклад, у майже сусідній з нами Болгарії? Про це «Народній армії» розповів військовий аташе посольства Болгарії в Україні бригадний генерал Крум АЛЕКСАНДРОВ.

«Ці гори кошлатими псами лежали біля ніг. Ці гори давно вже стали ручними...» Довлатов, напевно, сумно б посміхнувся у свої прокурені вуса, дізнавшись, що я використав його як підводку до безглуздого по своїй суті питання: «А як нам облаштувати київське «Динамо»?» Хоча чому «нам»? А ми яке відношення маємо до всього, що відбувається в ньому?